Розповіді про Святого Миколая ebook

Крістін Наталь мешкає в США у штаті Техас. Вона багато років працювала у вальдорфському дитячому садку, де була вихователькою. Тоді вона склала чимало власних чудових казок. А зараз прийшов час їх записувати та видавати.

Проілюструвати ці казки авторка запросила київську художницю та вчительку вальдорфської школи Наталію Єщенко.

Ця збірка розповідей про Святого Миколая, яку ви тримаєте в руках, - перша спільна книжка Крістін Наталь та Наталії Єщенко, що видана українською мовою.

Крістін Наталь

Розповіді про Святого Миколая

Колись, у давній, давній час, десь понад Середземним морем була одна країна. У цій країні було місто, а у місті стояв величний будинок. И одного дня у родині, що мешкала у цьому будинку, народився маленький хлопчик. Назвали його Миколай.

Тато й матуся Миколая були заможні, тож малий Миколай мав безліч усіляких ігор та іграшок, хоч які ти можеш уявити. Він мав м’ячики та дзиґи, візочки та каталки. Він мав премилі маленькі будиночки та хатки, зроблені з дерева. Та, звісно, він мав безліч пречудового одягу та завжди смачно їв. Але маленький Миколай не надто переймався усіма цими пречудовими речами. Так, він дбайливо до них ставився, але жодна з цих іграшок не була для нього хоч трошки така ж мила, як дещо, що він міг пригадати. Чи бачиш, Миколай мав один особливий дар. Він міг пригадати, як колись був на Небі, граючи з янголами у хованки між зорями. А ще він міг пригадати чудові пісні, що їх співали янголи, особливо у Різдвяний час, коли Дитятко приходило гратися з ними. А оскільки він міг пригадати, якими щасливими були янголи, віддаючи свою любов, то й сам він більше полюбляв віддавати щось, аніж отримувати. Коли він був ще немовлям, він міг хіба що дарувати татусеві та матусі поцілунки та милі пісеньки. А підрісши та звівшись на ніжки, він, бувало, чалапав зі двору, щоб подарувати шматочок печива якомусь маленькому жебракові, що плакав на вулиці.

Одного зимового дня, коли все навкруги було вкрито снігом, Миколай — а він тоді мав шість років — повертався додому. Він побачив поперед себе більшого хлопця, кілька років старшого за нього. Цей хлопець був задирака, він часто ображав дітей, що були молодші та слабші за нього. От і цього разу він бив якогось маленького хлопчика, вигукуючи: «Віддай це мені!» Миколай побачив, що він намагається відібрати у маленького хлопчика свитку. А ще Миколай побачив, що більший хлопець дуже замерз та заслаб, бо не мав власної свитини.