Лист Еміля ebook

Іґне Зарамбайте

Лист Еміля

Ілюстрації: Грета Аліце

Переклад з литовської Беатріче Белявців

УДК 821.161.2

З 34

Зарамбайте Іґне, Аліце Грета

Лист Еміля / Іґне Зарамбайте, Грета Аліце; пер. з литовської Беатріче Белявців. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2021. — 64 с.

ISBN 978-617-614-466-3 (електронне видання)

Еміль дуже хоче мати друга, який завжди був би поруч. Щороку він надсилає листи на Північ із проханням саме про такий подарунок. На жаль, Різдвяний Дідусь не може виконати цього бажання. Коли таємничі працівники пошти — Берта і Людвік — прочитують лист, вони вирішують допомогти хлопчику. Утім, до свят залишається зовсім мало часу…

Письменницю Іґне Зарамбайте читачі та літературні критики вже оцінили за книги для дітей і підлітків: «Ельзе і таємниця старого маєтку», «Чарівні чоботи дідуся», «Ганчіркова лялька», «Чорноводні». Нове видання «Лист Еміля» прикрасили затишні та барвисті ілюстрації художниці Грети Аліце. Далі пригоди винахідливих поштових мишок продовжаться у книжці «Секретне агентство писання листів».

The translation and the publication of this book was supported by Lithuanian Culture Institute.

Переклад та видання цієї книжки здійснено за підтримки Lithuanian Culture Institute.

Text copyright © Ignė Zarambaitė

Illustrations copyright © Greta Alice

Originally published in Lithuania in 2020 by Nieko rimto, Dūmų str. 3A, LT-11119 Vilnius, Lithuania.

Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмової згоди правовласників.

ISBN 978-617-614-466-3 (електронне видання)

© Видавництво «Книги — ХХІ», видання українською мовою, 2021

© Беатріче Белявців, переклад, 2021

Трудівниця Берта

Було собі таке невеличке затишне містечко — борознисте від вузеньких вуличок, уздовж яких стояли більші та менші будиночки. А в центрі — кілька дуже старих будівель. В одній із них розташовувалася пошта.

Попри те, що пошта була просторою та великою, зі всіх її закапелків стирчали стоси листів та листівок. І нічого дивного, бо до містечка зліталися листи і посилки з Англії, Франції, Німеччини, і навіть із Японії та Австралії. Також звідси відправлялася незліченна їхня кількість до різних міст по цілому широкому світові.

Проте деякі листи, мабуть, так ніколи й не дійшли б до своїх адресатів, якби не одна таємна працівниця пошти — Берта Довгохвоста. Це була… миша. Так-так, мишка — у білій шубці, з пильними чорними оченятами.

Удень, коли повно людей, вона не показувалася, бо знала, що ніхто не зрадіє миші, яка сновигає по кімнаті. Берта не могла збагнути, чому люди здебільше не люблять мишей… От і не показувалася їм на очі. Удень вона спала в нірці, а ось уночі бралася за серйозну роботу.

Щоночі вона дбайливо збирала листи докупи, вишукуючи їх під столами або в шухлядах, куди вони інколи ненароком западали, і розкладала по місцях. Заклеювала розкриті конверти, щоб із них часом по дорозі не вислизнули листи. Берта завжди мала багато роботи, а перед Різдвом та Новим роком на пошті стояли просто цілі стоcи листів! А вона видавалася такою маленькою проти цих величезних скирт! Якби раптом одна впала на неї, навряд чи мишці вдалося б вибратися звідти. Отож ця робота була ще й небезпечною. Втім, мишка пильнувала кожний лист, щоб вони всі без винятку лежали на своїх місцях.

Берта жахалася від самої думки про те, що могло б статися, якби вона не навела порядку в усіх цих розкиданих листах. Частина з них просто би зникла. А скільки людей розчарувалися б, не отримавши очікуваного листа… Тому вона пишалася своєю роботою й вірила, що її справа — найкраща у світі.

*