Шерлок Бонз та Справа про Маску фараона. Книга 2 ebook

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2023

ISBN978-617-15-0248-2(epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

First published in Great Britain in 2022 by Buster Books, an imprint of Michael O’Mara Books Limited, 9 Lion Yard, Tremadoc Road, London SW4 7NQ

Перекладено за виданням: Collins T. Sherlock Bones and the Curse of the Pharaoh’s Mask / Tim Collins. — London : Buster Books, 2022. — 192 p.

Переклад з англійськоїОлени Соломарської

ХудожникДжон Бігвуд

КоллінзТ.

К60Шерлок Бонз та справа про маску фараона/Тім Коллінз ; пер.з англ. О. Соломарської. — Харків : Книжковий Клуб «КлубСімей­ного Дозвілля», 2023. —192с. ; ч/б іл.

ISBN978-617-15-0019-8

ISBN978-1-78055-751-9(англ.)

Славетний пес-детектив Шерлок Бонз і його помічниця кішка доктор Кетсон вирушають у відпустку до Єгипту. Але і тут на них чекає розслідування! Хтось викрав з піраміди легендарну маску, тож Бонз із Кетсон беруться за її пошуки. Невже за крадіжкою стоїть давній ворог — щур Моріратті?

Без твоєї допомоги друзям нелегко буде вийти з таємничої гробниці фараона! Хутчіш розгортай книжку і приєднуйся до розслідування!

Друга у циклі «Шерлок Бонз» книжка-пригода поєднує детективний сюжет із 25 різноманітними головоломками — лабіринтами, шифрограмами, пошуком відмінностей тощо. Завдання дібрані так, щоб діти могли впоратися з ними самостійно. З кожною сторінкою історія стає все цікавішою й цікавішою!

УДК 821.111

© Buster Books, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2023

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2023

Вітаємо!

Шерлок Бонз і Джейн Кетсон стали відомими на весь світ за­вдяки розкриттю злочинів. Кожну їхню справу ретельно записала доктор Кетсон, тож вам пощастило дізнатися все про їхні пригоди.

Шерлок Бонз

Шерлок Бонз — найвідоміший у світі пес-детектив. Він ніколи не тікає від загадок і завжди успішно розкриває будь-яку справу.

Джейн Кетсон

Доктор Джейн Кетсон — кішка, партнерка Шерлока Бонза у боротьбі зі злочинністю. Вона, не вагаючись, готова кинутися в бій, коли стикається з підступним зловмисником.

Чи готові ви допомогти Бонзу та Кетсон розкрити їхню найзаплутанішу справу? 

Протягом усієї історії на вас чекають логічні задачі, які дадуть вам змогу випробувати власні детективні здібності. Якщо вам щось не вдасться, відповідь легко знайти в кінці книжки. Також можна просто насолоджуватися читанням, а до головоломок повернутисяпізніше, дізнавшись, чим закінчаться пригоди славетних детективів.Щасти вам!

Розділ 1

Та де ж, до біса, подівся той Гастінгс, мій давній друг? Він пообіцяв зустрітися з нами біля кафе на ринковій площі, але його ніде не видно. Із сотні котів, які юрмилися біля кіосків з їжею, жоден навіть не нагадував його.

А чи впізнаю я Гастінгса взагалі через стільки часу?

Я не бачила друга відтоді, як він десять років тому переїхав до Єгипту і відкрив там антикварну крамницю. Тільки-но ми з Шерлоком Бонзом замовили вiдпочинок в Ель-Кiттенi, великому мiстi на рiчцi Нiл, я написала Гастінгсу i дуже зраділа, коли він відповів i запропонував зустрітися.

Але, здається, на зустріч він не прийшов. Бонз стояв поруч зі мною, схрестивши на грудях лапи.

Невже я переплутала час? Гастінгс неодмінно має бути десь тут, треба лише уважно оглядітися. Приклавши лапу козирком до лоба, щоб затулити обличчя від яскравого сонця, озираюся навколо.

— Мої очі завжди розплющені, Кетсон, — сказав Бонз, — я ніколи нічого не пропускаю. Бачиш оту шакалицю? — Він указав на тварину, яка наближалася до сусіднього фруктового кіоску. — Оці гладенькі смужки хутра під її очима свідчать, що вона зазвичай носить окуляри, але сьогодні чомусь без них — мабуть, забула їх. Боюся, що це погано для неї скінчиться.

За мить шакалиця врізалася в кіоск, від чого апель­сини та яблука посипалися на землю. Зебра, що пробігала повз, сердито подивилася на короткозору невдаху.

— І що я казав! — гордовито промовив Бонз.

Можеш допомогти Кетсон знайти

Гастінгса у юрбі? Він ¯ єдиний кіт в однотонному білому костюмі.

Я зітхнула. Бонз — найкращий детектив у світі, і він обожнює знаходити докази. Але я сподівалася, що він хоч трохи перепочине, поки ми у відпустці.

— Дуже круто, — відповіла я. — Але нам потрібно, щоб зараз ти розшукав Гастінгса. Коли ми з ним зустрічалися востаннє, моя шерсть була набагато довшою, тому він може просто пройти повз.

— У такому разі тобі, мабуть, слід подивитись ліворуч, — сказав Бонз. — Бачиш, он там стоїть кіт у білому костюмі, настільки бездоганному, ніби його пошили кравці з лондонського ательє Барклі. Поза всяким сумнівом, він колись жив у нашому чудовому місті.

Я обернулася: Гастінгс справді чекав неподалік. Його шерсть посивіла, а щоки стали пухкішими, але все ще можна було впізнати того самого кота, з яким я сиділа поруч на уроках котячої історії. На шиї в нього висів золотий медальйон із котячим оком, який виблискував на сонячному світлі, коли Гастінгс підходив до нас.

— Гастінгсе! — кинулася я до нього.

— Кeтcон! Ти анітрохи не змінилася! — гучно пробасив він, обіймаючи мене. Його медальйон втиснувся мені в груди.

Він відпустив мене і схопив лапу Бонза.

— А ви, мабуть, знаменитий друг Джейн, — гаряче промовив він. — Новини про ваш талант досягли цієї частини світу, хочете — вірте, хочете — ні. Ми, до речі, регулярно читаємо тут «Ранковий тер’єр».

— Видання, варте брудного смітника, — заявив Бонз.

Біля кафе стояли великі столики, затінені широкими білими парасольками.

Гастінгс підвів нас до одного з них і махнув лапою. Примчав офіціант — джейран, тутешній родич газелі, а за ним — троє помічників, сурикатів. Джейран налив нам воду у склянки, а сурикати стали позаду нього.

— Добрий день, Іббі, — привітався Гастінгс. — Нам — велетенську тацю з їжею.

Офіціант записав замовлення у блокнот і почимчикував геть, а його помічники пішли слідом.

Я вихлебтала всю воду — мені було так спекотно, що здавалося, із вух і ніздрів мала виходити пара.

— То як тобі живеться в Ель-Кіттені? — запитала я Гастінгса.

Він жестом показав на жвавий натовп на площі перед нами.

Навколо тупотіли віслюки, імпали та окапі, а між ними розгулювали собаки в білих шортах і коти в чорних мантіях.

— Дивно навіть, що ти про це питаєш, — усміхнувся він. — Подивися, як вирує життя у цьому місті. Тут ніколи не буває нудно. До того ж у нас тут увесь рік така чудова погода.

Не дивно, чому моєму другові так подобається це місто. Вдома можна тижнями чекати на клаптик сонячного світла, на якому хочеться розлягтись. А тут це трапляється кожного дня.

— Крім того, мені подобається працювати з антикваріатом, — додав Гастінгс. Він усміхнувся і відкинувся на спинку стільця. — Я, схоже, маю хист виявляти старовинні й цінні речі.

Офіціант знову з’явився і поставив нанаш стіл тарілки з гарячою їжею, тим часом помічники метушилися позаду нього.

— Смачного! — запросив Гастінгс до трапези. — Насолоджуйтесь! Це один із кращих ресторанів у нашому місті.

Я наклала собі в тарілку трохи кускуса з котячого корму і спробувала. Суміш зі шматочків тунця, желе і подрібненого чилі була напрочуд смаковитою, але невдовзі я відчула, що у роті також стало спекотно.

Бонз поклав трохи смаженої курки з цибулею на коржик і відкусив шматок.

Він уважно подивився на Гастінгса:

— Як на торговця антикваріатом, у вас занадто сильні лапи. Крім того, схоже, що ви наточили кігті. А на їхніх кінчиках помітні якісь цятки золотистої фарби.

Чи можеш ти, скориставшись підказкою,

порахувати бали на таці кожної тварини?

На таці з найбільшою кількістю балів ¯

найгостріша їжа.

Я невдоволено зиркнула на Бонза.

— Може, припиниш прискіпливо оглядати кожного? — прошипіла я. — Ми ж начебто у відпустці!

Гастінгс розреготався і стукнув лапою по столу. Тарілки мало не підскочили.

— Не хвилюйся, — промуркотів він. — Приємно бачити зa рoбoтoю видатного Шeрлoкa Бонзa. Мені справді належить тримати себе у формі для роботи, бо доводиться піднімати й переставляти старовинні столи, ліжка і статуї, а не тільки коштовні дрібнички. А щодо моїх кігтів, то я використовую їх, щоб вичищати пил зі скарбів.

Я скуштувала кілька шматочків тушкованого лосося. Це було так само смачно і гостро, як і попередня страва.

— Та годі вже про мене балакати, — сказав Гастінгс, повертаючись до мене. — Що привело вас у наші славетні краї?

— Звичайна відпустка, — відповіла я. — Навіть детективи теж повинні колись відпочивати.

— О, тут є на що подивитися! — широко усміхнувся Гастінгс. — Можу показати прекрасні храми, басейни для плавання, царські кігтедряпки. А ви знали, що у нас тут найбільший у світі музей ниток? Там можна провести увесь день!

Похід до музею ниток мене приваблював — якось удома я знайшла за диваном клубок і аж вісім годин його розплутувала.

— Боюся, що у нас не буде часу на все це, — сказав Бонз. — Маємо квитки на корабель. Сьогодні ввечері ми пливемо Нілом до гробниці царя Тутанкатмона.

Гастінгс похмуро скривив губи. Його зелені очі втупились у Бонза.

— На вашому місці я тримався б якомога далі звідти, — застеріг він. — Краще забудьте про цю подорож.

Не хотілося бути неввічливою зі старим другом, але ми ніяк не могли скасувати подорож. Кілька місяців тому було знайдено старовинну гробницю і золоту маску старого котячого фараона, й відтоді ми почали мріяти про мандрівку до фараонової усипальниці та наполегливо до неї готуватися.

— Ми приїхали здалека саме для того, щоб це побачити, — пояснила я. — І навряд чи можемо зараз змінити плани.

Гастінгс нахилився до мене.

— У такому разі я повинен розповісти вам правду, — сказав він. — Те місце прокляте вже багато століть. Кожного, хто увійде до гробниці й подивиться на маску, будуть переслідувати нещастя… протягом усього життя.

Гастінгс раптом замовк і почав озиратися навкруги.

— Подейкують навіть, що мумія Тутанкатмона може ожити й помститися непроханим гостям, — прошепотів він. — Ви справді згодні так ризикувати?

Розділ 2

Коли після обіду ми дісталися порту, я все щенепокоїлася, згадуючи сказане Гастінгсом.Зазвичай не звертаю уваги на дурні історії про старовинні прокляття, але цього разу її розповів давній відданий друг, і це мене по-справжньому зачепило. Увесь час перед очима з’являвся обмотаний бинтами кіт, який піднімається зі вкритого пилом саркофага.

Поставивши на землю важку валізу, я розпрямила зболілі лапи. Ліворуч від нас був зал очікування, праворуч — невеличкий поліцейський відділок, а просто перед нами стирчав причал, у кінці якого погойдувався на легких хвилях наш корабель.