Шерлок Бонз та Справа про замок з привидами. Книга 4 ebook

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2024

ISBN978-617-15-0599-5(epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

Published in Great Britain in 2023 by Buster Books, an imprint of Michael O’Mara Books Limited, 9 Lion Yard, Tremadoc Road, London SW4 7N

Перекладено за виданням: Collins T. Sherlock Bones and the Horror of the Haunted Castle / Tim Collins. — London : Buster Books, 2023. — 192 p.

Переклад з англійськоїОлени Соломарської

ХудожникДжон Бігвуд

© Buster Books, 2023

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2024

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2024

КоллінзТ.

К60Шерлок Бонз та справа про замок з привидами. Кн. 4/Тім Коллінз ; пер.з англ. О. Соломарської. — Харків : Книжковий Клуб «КлубСімей­ного Дозвілля», 2023. —192с.

ISBN978-617-15-0506-3

ISBN978-1-78055-921-6(англ.)

Шерлок Бонз, найвідомішийу світі детектив, та його надійна помічниця доктор Джейн Кетсон вирушають до Трансильванії, щоб розкритище одну справу. Клієнти стверджують, що в їхньому маєтку поселився привид, таємничий і небезпечний.

Бонз упевнений: примар не існує. Але навіть він не може знайти пояснення дивним звукам та моторошним подіям у замку. Ситуація ускладнюється, коли Бонза викликають у Лондон, а Кетсон має самостійно довести справу до кінця. Чи зможе вона з’ясувати правду?

Четверта в циклі «Шерлок Бонз» книжка-пригода поєднує детективний сюжет та 28 головоломок – пошук відмінностей, ланцюжки чисел, лабіринти тощо, аби юні читачі могли випробувати власні детективні здібності.

УДК 821.111

Вітаємо!

Шерлок Бонз

Шерлок Бонз — найвідоміший у світі пес-детектив. Він ніколи не тікає від загадок і завжди успішно розкриває будь-яку справу.

Джейн Кетсон

Доктор Джейн Кетсон — кішка, партнерка Шерлока Бонза у боротьбі зі злочинністю. Вона, не вагаючись, готова кинутися в бій, коли стикається з підступним зловмисником.

Чи готові ви допомогти Бонзу та Кетсон розкрити одну з найзаплутаніших їхніх справ?

Протягом усієї історії на вас чекають логічні задачі, які дадуть вам змогу випробувати власні детективні здібності. Якщо вам щось не вдасться, відповідь легко знайти в кінці книжки. Також можна просто насолоджуватися читанням, а до головоломок повернутися пізніше, дізнавшись, чим закінчаться пригоди славетних детективів. Щасти вам!

Розділ 1

Туман був такий густий, що я ледве бачила свої лапи, відчайдушно намагаючись дістатися додому. Вдалині почулося вовче виття.

Я не мала жодного уявлення, як довго вже йду. Може, десять хвилин? Чи пів години? Через цю жахливу погоду я втратила лік часу.

Щось з’явилося переді мною. Висока фігура, вкрита білим саваном.

Мій хвіст затремтів. Це була жива істота — чи я зіткнулася віч-на-віч із привидом?

— Хто ви? — запитала я тремтячим голосом. — Чого вам треба?

— Це я, — відповіла фігура.

Постать відсунула тканину з обличчя, і я побачила, що це містер Томпсон, соснова куниця із сусіднього будинку.

— Я саме вивішував це простирадло сушитися, коли почув, що ви йдете, докторе Кетсон, — сказав він. — На жаль, трохи в ньому заплутався.

Знову завив вовк.

— Я бажав би, щоб місіс Фрейзер із 227-а поводилася тихіше, — сказав містер Томпсон. — Вона так виє відтоді, як приєдналася до хору.

Містер Томпсон почепив простирадло на мотузку для білизни і попорпався в кишені.

Він дістав листа, на якому було написано:

МістеруШерлоку Бонзу, найкращому у світі детективу.

221б, Баркер-стріт, Лондон.

Угорі було надряпано: «ТЕРМІНОВО».

— Мене попросили передати вам це, — сказав він. — Недавно, коли вашого друга Шерлока не було вдома, це залишили тут дві собаки. Гадаю, йдеться про один із тих злочинів, які він так любить розкривати.

Я повернулася додому і застала Бонза в кабінеті. Він сидів у тому самому кріслі, вивчаючи той самий набір пробірок і склянок, що й тоді, коли я покинула його вісім годин тому.

 — Ти кудись виходив? — запитала я. — Хтось дзвонив у двері, але йому довелося залишити листа містеру Томпсону.

— Я був удома, — відповів Бонз. — Але я, мабуть, так заглибився у свої експерименти, що не почув дзвінка. Поглянь на це!

Скільки подібних предметів можна нарахувати на столі Бонза?

Бонз підняв над столом мензурку з густою коричневою рідиною.

— Якщо я маю рацію, то саме зараз перебуваю на порозі створення речовини, яка зробить жувальні кістки на п’ятдесят відсотків зручнішими для жування, — промовив він. — Це змінить життя собак в усьому світі.

— Дивись, що ти пропустив, — сказала я, вручаючи йому листа.

Бонз понюхав його, відкрив і прочитав уголос.

Шерлок показав на годинник на стіні позаду нього. Була без двох хвилин восьма.

— Вчасно, — усміхнувся він. — Будемо сподіватися, що це не складний випадок, і я зможу повернутися до своєї рецептури жувальних кісточок, не втрачаючи занадто багато часу.

Він зняв гумові рукавички і вмостився у крісло біля каміна.

У двері подзвонили, і я побігла відчиняти. На порозі стояли висока афганка з довгим світлим волоссям і маленький йоркширський тер’єр у круглих окулярах і жилеті. Я провела їх до кабінету.

— Габріелла й Арчі? — запитав Бонз.

— Саме так, — підтвердила афганка. — Я дуже сподіваюсь, що ви зможете допомогти нам із чоловіком.

— Зроблю все, що в моїх силах, — відповів Бонз. — Зрештою, ви подолали неабиякий шлях аж із Трансильванії, щоб побачитися з нами.

— Так, це правда, — сказала Габріелла. — Ми прибули останнім...

Вона завмерла і витріщилася на Бонза.

— А звідки ви це знаєте? — здивовано запитала вона.

— Я саме збирався вам розповісти.

Бонз взяв листа, який щойно отримав.

— Ви написали свого листа на фірмовому папері готелю «Барклі». Це найближчий готель до вокзалу Кетс-Кросс, куди зазвичай прибувають мандрівники з Європи. Отож я припустив, що ви подолали довгий шлях. Коли ви зайшли, я помітив, що ви обидва взуті у такі міцні черевики, які пасують до прогулянок у горах.

Бонз вказав на пару сонцезахисних окулярів, які Габріелла заховала в кишеню.

— Для нашого клімату вони вам точно не знадоб­ляться, — зауважив він. — Тож я припустив, щови, мабуть, приїхали з гірської місцевості, де нещодавно насолоджувалися сонячною погодою. Кітпатські гори у Трансильванії відповідають цьому якнайкраще, принаймні, згідно з прогнозом погоди, який я прочитав у «Дейлі Моул» сьогодні вранці. До того ж, коли я понюхав вашого листа, я відчувслабкий запах собачого печива з фореллю та капустою, якеє найпопулярнішиму ційчастині світу. Тож мені неважко було скласти все це докупи.

Арчі зааплодував своїми маленькими лапками.

— Так, так, — весело промовив він. — Здається, все, що ми чули про великого детектива, — правда. Хоча мушу вас попередити, що наш випадок не схожий на ті, з якими ви стикалися раніше.

Бонз відкинувся на спинку крісла і підпер підборіддя лапами.

— Випробуйте мене, — усміхнувся він.

Арчі ступив крок уперед і втупився своїми чорними оченятами в Бонза. Довге хутро навколо його очей затремтіло.

— Нам потрібна ваша допомога, — сказав він. — Тому що ми натрапили на привида.

Бонз пирхнув і похитав головою:

— У такому випадку я можу вирішити вашу справу просто зараз. Ви не могли бачити привида. Тому що привидів не існує. Так само, як не існує собак-перевертнів, котів-вампірів, мишей-русалок чи будь-яких інших надприродних істот, які тільки можна вигадати.

Він підвівся зі стільця і відчинив вхідні двері.

— Дякую за відвідини, — вклонився він. — Гарного дня.

Габріелла кинулася за ним, стиснувши лапи.

— Ми боялися, що ви так скажете, — промовила вона. — Але я благаю вас хоча б вислухати нашу історію. Я навіть не уявляю, до кого звернутися, якщо ви відмовите нам.

Бонз повернувся до свого крісла, всівся і зітхнув.

— Гаразд, — сказав він. — Але мені потрібні факти, а не казки.

Габріелла вийшла в центр кімнати і втупила свої помаранчеві очі в Бонза.

— Кілька місяців тому я отримала листа, в якому повідомлялося, що мій дядько Григоре помер, — сказала вона. — Це стало для мене шоком, хоч я не бачила його багато років. Я виїхала з Трансильванії, коли була ще цуценям, і більше ніколи не поверталася туди.

— Ми мали намір поїхати, — втрутився Арчі, — але мене дуже нудить у дорозі, особливо якщо сяє сонце. Розумієте, у мене завжди було дуже густе хутро. Це у мене з материнського боку.

Бонз підняв лапу, щоб змусити його замовкнути, й озирнувся на Габріеллу.

 — Але це була не єдина вражаюча новина, про яку повідомлялося в листі, — вела далі вона. — Я продовжила читати і дізналася, що, як остання жива родичка Григоре, я успадкувала його будку.

— Будка — це м’яко сказано, — зауважив Арчі. — Виявилося, що це величезний замок серед шпилястих гір. У ньому дванадцять спалень, три ванні кімнати, їдальня, бібліотека, вітальня і гігантський сад із безліччю прекрасних садових скульптур. У порівнянні з ним наш старий будинок схожий на брудну калюжу.

Арчі засунув великі пальці в кишені жилета і, випнувши груди, пройшовся кімнатою.

— Хто б міг подумати, що я, Арчібальд Барктвейт, син шахтаря, опинюся в такому місці? — запитав він.

— Це здавалося занадто гарним, щоб бути правдою, — підхопила Габріелла. — І так воно й було. Ми поїхали до Клозбурга і зупинилися в замку. Однієї ночі нас розбудило дивне голосіння. Арчі занервував і залишився в кімнаті, а я вийшла подивитися і побачила в коридорі тонку білу фігуру.

Я згадала інцидент із містером Томпсоном, що стався кількома хвилинами раніше.

— Дуже легко прийняти когось за привида, — зауважила я. — Лише кілька хвилин тому я побачила, як наш сусід бореться з простирадлом, і теж подумала, що бачу примару.