Як людина мислить ebook

Джеймс Аллен

Як людина мислить

«Як людина мислить» — ця невелика за обсягом книга Джеймса Аллена стала наріжним каменем усієї подальшої великої і наростаючої частини нон-фікшн: «мотиваційної літератури», книг із саморозвитку людини.

З 1902 року, коли була опублікована «Як людина мислить» («Людина мисляча»), вона вважається класичною і основоположною книгою з саморозвитку.

Основна ідея книги така, що думки формують людську особистість: благородні думки створюють шляхетну людину, ганебні думки роблять людину ницою.

Переклад з англійської Юлії Шматько.

Афоризм «Які думки у людини в серці, така вона і є» не лише описує все людське єство, він настільки всеохоплюючий, що стосується всіх умов та обставин людського життя. Людина буквально складається з того, про що вона мислить, її характер — це підсумок усіх її думок.

Так само як рослина проростає з насіння, без якого цієї рослини і не було б, так і кожен вчинок людини проростає з прихованого насіння думок, без яких цього вчинку і не було би. Це однаково стосується як так званих «спонтанних» та «ненавмисних» вчинків, так і тих, які ми робимо свідомо.

Дія — це розквіт думки, а радість та страждання — то її плоди. Таким чином, людина збирає врожай із солодких чи гірких плодів свого власного господарства.

Людина має розвиватись, а не бути чимось штучно створеним. Причина та наслідок це такі ж абсолютні та незмінні елементи у прихованому царстві думок, як і у світі видимому та матеріальному. Благородний та величний характер — це не прихильність долі чи випадку, а результат постійних зусиль у вихованні правильного мислення, що нероздільно пов'язане з позитивними думками. Нечестивий та жорстокий характер, в результаті того ж процесу, є наслідком постійного затаювання негативних думок.

Людина себе або створює, або не створює; в арсеналі своєї свідомості вона кує зброю, якою може себе знищити. Проте, також вона може створити інструменти, і з їх допомогою звести райські палаци радості, сили та миру. При правильному виборі та застосуванні думки, людина наближається до Божественної досконалості; через зловживання та неправильне застосування думок вона опускається нижче рівня звіра. Між цими двома крайностями і знаходяться всі грані характеру, а людина — їх творець і господар.

Серед усіх прекрасних істин, що мають відношення до душі, і які були відновлені та відкриті у цьому столітті, немає більш радісної та повної божого благословення та впевненості, ніж та істина, що саме людина є хазяїном своїх думок, ковалем свого характеру, творцем та джерелом формування ситуації, навколишнього обставин та долі.

Будучи істотою Сили, Розуму та Любові, а також повелителем своїх власних думок, людина має ключі до кожної ситуації, і містить у собі ту цілющу силу, за допомогою їй по силам зробити все, що вона забажає.

Людина завжди господар, навіть у своєму найслабшому та знедоленому стані. Але в такій слабкості та деградації вона — нерозумний господар, котрий погано стежить за своїм «господарством». А коли вона починає розмірковувати над своїм станом і старанно шукати Закон, на якому ґрунтується її єство, вона стає мудрим господарем, який розумно направляє свою енергію, і таким чином перенаправляє свої думки на плідні справи. Такий він, свідомий господар, яким людина може стати лише відкривши у собі