Гора обіцянок ebook

Адам Шустак OP

Гора обіцянок

Переклад із польської Світлани Кобинець

УДК 2-46+2-23+2-184+2-42

Ш 95

Шустак Адам, ОР

Гора обіцянок / Адам Шустак ОР ; пер. із поль. Світлани Кобинець. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2024. — 136 с.

ISBN 978-617-614-659-9 (паперове видання)

ISBN 978-617-614-558-5 (електронне видання)

Отець Адам Шустак — відомий польський римо-католицький священник-домініканець, мандрівний проповідник, а також відеоблогер та автор багатьох книжок.

У тексті «Гора обіцянок» він дає тим, хто хоче рости духовно, глибший погляд на десять Божих заповідей (або ж Декалог). Декалог — це основа християнства, закладена через Мойсея на горі Синай. Отець Адам подає її не як перелік заборон, а як Батьківську пораду, дотримання якої подарує нам краще життя (і не лише в духовному аспекті).

У повсякденні ми часто знаходимо шляхи, щоб обійти Його заповіді, а ще часто прагнемо домовитися із Богом про умови їхнього дотримання. Саме так відбувається, якщо сприймати Декалог як перелік незручних настанов, що вимагають зусиль і жертв, а не як дороговказ до ціннішого життя. Окрім буквального значення Божих заповідей, Адам Шустак заохочує нас ретельніше поглянути на них і в такий спосіб довіритися Богу, Який завжди прагне блага для своїх дітей.

Перекладено за виданням:

Adam Szustak OP. Góra obietnic. — Poznań: Wydawnictwo Polskiej Prowincji Dominikanów W drodze, 2015.

Жодну частину із цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва.

© Copyright by Adam Szustak OP, 2015

Originally published in Polish under the title Góra obietnic by Wydawnictwo W drodze, ul. Kościuszki 99, 61-716 Poznań, Poland.

All rights reserved.

© Книги — ХХІ, 2024, видання українською мовою

© Світлана Кобинець, 2024, переклад

© Анна Стьопіна, 2024, обкладинка

В дизайні обкладинки використано картину «Гора обіцянок», © Христя Венгринюк, 2024 р., полотно, масло.

Усі права застережено.

Вступ

І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого! І весь народ бачив та чув громи та полум’я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека.

І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали. І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили. І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог. 1

Скільки разів у нашому житті ми чули ці слова? Найімовірніше, це були одні з перших речень, яких нас колись навчили в дитинстві. А одними з перших молитов були «Отче Наш» і «Богородице Діво», що їх, вивчивши в дитинстві, ми повторювали багато років, а можливо, дехто з нас навіть повторює і надалі. Для мене це завжди асоціюватиметься із вечірньою молитвою навколішки, що її навчила мене бабуся із милим доповненням — молитвою до Ангела Охоронця в кінці, яка мені завжди подобалася. Кожен із нас знає ці молитви, ба навіть невіруючі про них чули й кожен уважає, що вони ніби важливі, однак, мабуть, підсвідомо теж гадає, що це правила, яких нам ніколи не вдається виконувати до кінця і повністю. І дедалі частіше, на жаль, у світі вони стають застарілими, або навіть архаїчними вимаганнями з давніх, уже неактуальних способів сприйняття світу, або існують як цінності, що вже втратили сенс.

Для нас, християн, хоча, звісно, і для послідовників багатьох інших релігій також, вони все ще є одними з найважливіших показників розуміння дійсності. Навіть сам Ісус сказав, що ні одна йота, ні одна риска із закону не перейде, і все те, що Бог колись повідомляв обраному народові, завжди актуальне, свіже й, що важливо — життєдайне. Тому нам обов’язково потрібно повертатися до цих слів, до цих принципів і відчитувати їх, шукаючи не лише нового значення, а й способів глибше зрозуміти їхню сутність.

Цей коментар не претендує на загальне розуміння десяти заповідей, а також не є спробою їх філологічного, історичного, догматичного, морального чи іншого трактування. Це зібрання кількох роздумів про заповіді, що є результатом молитви, читання Святого Письма й водночас спробою зрозуміти їх трохи ширше, ніж просто як набір принципів християнської моралі. Ці міркування у своїй первісній формі створені як конференція, проголошена для Покутної Групи Паломників під час Пішого Домініканського Паломництва на Ясну Гору2 2012 року.

Для точності дозвольте лише декілька слів теоретичного пояснення, пов’язаного із заповідями, бо мені здається, що це питання викликає певні сумніви та застереження, а іноді навіть і звинувачення на адресу Церкви у зв’язку із сьогоднішніми формулюваннями Декалогу.

Отже, в основному, ми можемо знайти текст заповідей у двох місцях у Біблії: у книзі Вихід, розділ 20, вірші з 2 по 17, й у книзі Повторення Закону, розділ 5, вірші з 6 по 21. Перший текст, із книги Вихід, — це текст старший, можна сказати, первинний. Легко помітити, що формулювання окремих заповідей і їхній поділ відрізняються від того, що ми знаємо сьогодні із традиційного Декалогу. Перше, що треба пам’ятати, — це простий факт, що Біблія не згадує жодних десяти заповідей — ця назва в ній не фігурує. Це наше найменування, пов’язане з тим, що насправді в цьому тексті є 10 реалій, які перебувають під заповідями. Євреї також, згадуючи про заповіді, завжди говорили про «десять слів», але, як відомо, у Біблії є іще багато заповідей, а в самому тексті Декалогу, за бажання, можна знайти не десять, а набагато більше заповідей. Тому нам потрібно більше думати про збірку найважливіших Господніх вказівок, які ми поділили на десять сегментів. Поділ, яким ми користуємося сьогодні, є творінням св. Августина й функціонує у такій формі з його часів не лише в католицькій церкві, а й у лютеранців. Принципова відмінність від єврейської традиції (але також і православної або протестанської) полягає в тому, що першу заповідь розділяють по-різному, а останню поділяють на дві частини. Тому в окремих конфесій зміст Декалогу залишається здебільшого такий самий, єдина відмінність — лише його поділ. Тому це суто технічна справа, яка жодним чином не змінює того, що Бог хотів донести до нас. І нарешті остання річ, яка стосується вступу, і вона, мабуть, найважливіша. Я назвав цю книжку «Гора обіцянок», бо в цій фразі для мене є дуже важливою перспектива відчитання Десяти заповідей. Ми звикли ставитися до заповідей як до збору наказів і заборон, інструкцій і вказівок, які мають формувати життя вірянина. Це своєрідна квінтесенція моралі. І я не сумніваюся, що це справді так. Але водночас мені це здається чимось, що дуже звужує перспективу й позбавляє заповіді їхнього надзвичайного змісту та краси. Колись це змусило мене замислитися, коли я помітив у тексті заповідей невелику мовну деталь, що не має великого значення, можна навіть сказати, що це лише питання формулювання. А отже, усі заповіді, які Бог дав Мойсеєві на горі Синай, були сформульовані не в теперішньому часі, а в майбутньому! Там не було написано, наприклад : «Не вбивай!», але «Не вбиватимеш!» — мушу визнати, що колись це мене дуже здивувало. Звісно, це питання не таке просте, як здається, з огляду на польську мову. Граматика івриту якимось чином виражає імператив саме в майбутньому часі, але врешті-решт саме тоді Бог висловив Свої заповіді через Мойсея. І для мене це запаморочлива перспектива!

Що вона означає? На горі Синай Бог укладає заповіт із людьми, тому укладається певна угода, в якій обидві сторони щось зобов’язані одна одній. Які зобов’язання мають люди? Бог каже їм, що із цього моменту Ізраїль буде Його народом, Його власністю. Тож якщо їх хтось десь запитає, кому вони належать, яка їхня приналежність, їм доведеться сказати, що вони належать Господу, що все їхнє належить Господу й залежить від Нього. Які обов’язки Бога в цій домовленості? Можливо, цим зобов’язанням є саме десять заповідей, а насправді — десять обіцянок? Можливо, Бог каже: «Якщо ви будете зі мною, якщо будете моїм народом, то я “зроблю у вас” ці десять речей: я навчу вас любити, поважати чужу власність, навчу чистості, навчу уникати ненависті, яка веде до вбивства» тощо. Можливо, Бог каже: «Я вчиню так, що ви не вбиватимете, крастимете, а любитимете?». Ця перспектива мене дуже приваблює, бо я постійно відчуваю те, що не можу дотримуватися всіх цих заповідей, так чи інакше, я ще не зустрів людини, яка могла б сказати, що вона не згрішила проти жодної із них. Тому для мене на цій горі Бог через Мойсея просив людей зблизитися із Ним, що чітко видно в першій заповіді. Він пообіцяв працювати в кожному серці різними способами, які Він висловив у заповідях. Десять заповідей стають у такій ситуації набором обіцянок. Це стає історією, а ще краще — обіцянкою, що розповідає, якою може бути людина, якою вільною вона може бути від зла і якою схильною до добра, бо вона створена Богом за Його образом і подобою.

Тому давайте спробуємо придивитися на ці обіцянки. Давайте подивимося на цю надзвичайну перспективу, до якої Бог запросив Мойсея, а через нього й кожну людину.

Близькість

Заповідь перша

Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи: «Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.3