20,00 zł
Najniższa cena z 30 dni przed obniżką: 0,00 zł
«Закони війни учителя Суня» (Так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») — це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго.
Не треба думати, що цей текст –лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість, його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу.
Сунь Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко, щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів.
Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи відповідно до розробленого переліку завдань, але скоріше, планування та реалізація швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються.
Отже, цей трактат – не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення керівника і управління масами людей.
Ebooka przeczytasz w aplikacjach Legimi lub dowolnej aplikacji obsługującej format:
Liczba stron: 40
«Закони війни учителя Суня» (Так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») — це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго.
Не треба думати, що цей текст — лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу.
Сунь Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів.
Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи по розробленому списку завдань, але скоріше, що це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються.
Отже, цей трактат — не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення і мас людей.
1. Військова справа — це велика справа країни: для людей — це життя і смерть, для держави — це шлях існування і загибелі, отже тут не обійтися без розрахунків.
2. Коли вивчиш п'ять явищ, проведи розрахунки, і завдяки цьому побачиш, що має твій противник, а що маєш ти сам. Перше — це шлях, друге — це клімат, третє — рельєф, четверте — головнокомандувач, п'яте — закон.
Шлях — це коли наміри государя збігаються з думками народу, народ живе для государя, і вмирає за государя, та не боїться небезпек.
Клімат — це зміна ясних і похмурих днів, світла і темряви, зими і літа, хід часу.
Рельєф — це далеке і вузьке, небезпечне і легке, широке і вузьке, загибель і порятунок.
Головнокомандувач — це мудрість, справедливість, гуманність, відвага, строгість і дисциплінованість.
Закон — це декрети і закони, особовий склад, шляхи управління армією, способи організації постачання.
Не повинно бути головнокомандувача, який не знає цих п'яти явищ; той що їх осягнув — здобуває перемогу, хто не осягнув — поразку. Тому в попередніх розрахунках необхідно врахувати наступні обставини, як то: У якої зі сторін государ мудріше? У якій зі сторін головнокомандувач більш здібний? Який рельєф і клімат краще підходять? У якій із сторін правила і закони виконуються сумлінніше? У якій із сторін армія міцніше? У якій із сторін краще навчені солдати? Яка сторона більше справедливо роздає нагороди і карає? Знаючи ці обставини, вже можна судити хто переможе, а хто програє.
3. Полководець, який вислухає мій план, і скористається моїми розрахунками, повинен перемогти, я залишаюся; полководець, яка не вислухає мій план, програє, я йду. Ті, хто вислухав, як розраховувати вигоду, будуть володіти ситуацією, і зможуть застосовувати її для досягнення зовнішніх цілей.
Володіти ситуацією — це означає вміти використовувати будь-які обставини, що склалися, собі на користь.
Війна — це шлях обману. Коли можеш — вдавай, що не можеш; використовуєш — вдавай, що не використовуєш; коли ти близько, вдавай, що далеко; коли ти далеко вдавай, що близько. Того, хто жадібний — спокуси вигодою; того, у кого справи в безладі — захопи; з тим, хто повністю підготувався, будь на сторожі; від сильного ухились; запального виведи з себе; з зарозумілим поводься так, щоб його гордість збільшилася; того, хто відпочиває — стоми; тих, хто дружний — розділи; тих, хто не готовий — атакуй, нападаючи звідки не чекають. Такий полководець повинен перемогти, але не можна заздалегідь передбачити, який із цих способів, йому доведеться застосувати.
4. У кого, ще до початку війни, в попередніх розрахунках, більше переваг, ніж у супротивника, той і перемагає; у кого, ще до початку війни, в попередніх розрахунках менше переваг, ніж у супротивника, той і програє. Нарахував багато переваг — переможеш, мало — зазнаєш поразки, що вже говорити про тих, хто взагалі нічого не нарахував? Дивлячись тільки на такі розрахунки, я вже можу сказати, кому дістанеться перемога, а кому поразка.
Сун-цзи сказав:
1. Загальний закон війни такий: швидких бойових колісниць — тисяча, обозних возів — тисяча, обладунків — десять тисяч, відстань на доставку продовольства — тисячу лі. Крім того, додаються зовнішні і внутрішні витрати, як то: зустрічі послів, фарби, клей, поставки зброї, і плата за все це — тисяча золотих в день. Тож якщо маєш у своєму розпорядженні такі кошти, то можна піднімати десятитисячне військо.
2.