Серія неформальна. Два кольори. Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає ebook

Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим. Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії та рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя — питання етики і добрі й доброчесні люди — щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці.

Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.

ISBN 978-617-7192-66-3 (Видавництво Анетти Антоненко)

Тимо Айраксинен

Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Мене уже давно дивує і захоплює людське щастя. Усі кажуть, що щасливі. У цій книжці я спробував з’ясувати, що за цим стоїть. Маю надію примножити людське щастя. Ціль книжки благородна і безкорислива. І все ж я прагнув до реалізму, називати речі своїми іменами. Хоча тема книжки — «щастя» та «ощасливлення людини», не все так просто, як здається. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя — питання етики, і добрі й доброчесні люди — щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Чи Фінляндія — рай на землі, найкращий з усіх можливих світів?

Що більше я про це думав, то загадковішим мені все здавалося. Не треба думати, треба лише переживати відчуття. Але чи щастя — відчуття? Чи щастя — суспільна ситуація, в якій людина хоче перебувати? Коли маєш секс, друзів, сім’ю, гроші та хорошу роботу, соромно не сказати, що щасливий. У такій ситуації нещастя — психічний розлад, який потребує терапії і ліків від депресії. А від депресії люди страждають, принаймні так кажуть лікарі. Скоро половина нації житиме на антидепресантах. Коли в аптеці найближчим часом не можна купити «Теместу», настає паніка. В хід іде «Діапам» чи «Ципраміл». Спиртне викликає занепокоєння, принаймні у міністерствах. Але це напій розумних, джерело радості. У цій книжці ми з’ясуємо, як стоїть питання про пошуки щастя. Девізом можна б узяти давню народну мудрість: «Усе, що не робиться, робиться, аби-но нудьгу розвіяти». Тема важлива й цікава. Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії і рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Коли я йду на роботу, сподіваюся, що вона буде приємною. Коли сідаю за обідній стіл — що їжа мене порадує. Коли йду в кіно дивитись, як нацисти катували в’язнів, у мене мурашки по шкірі. Коли кепкую над товаришами, також веселюся. Що поробиш, ми всі шукаємо щастя, кожен як може. Сподіваюся, ця книжка читача розважить. Повинна розважити. Книжки — частина щасливого життя.

Кембридж, 09.02.2006

Чому саме слова? Перш ніж перейти власне до суті справи, без слів не обійтися. Людина живе і пізнає, послуговуючись словами. І коли слова йдуть у лад, услід за ними і життя ведеться добре. Без слів людина — ніщо. Сьогочасні слова — позитивні, адже вони слугують на позначення прагнення щастя. Негативні слова — неприйнятні, бо створюють атмосферу нещастя й смутку довкола. Хто лихо пом’яне, той лихо прикличе — давній магічний принцип. Не клич чорта даремно. Не взивай імені Божого намарне. Слова — частина світу магії. Давайте зосередимося на хороших словах і на чудесному посланні, яке вони несуть щасливим людям.

Оптимізм

Людина має бути оптимістом. Оптиміст дивиться на речі позитивно, а отже, завжди чекає якнайсприятливішого розвитку подій. Якщо не прямо зараз, то принаймні наступного разу вже точно. Нещастя оптиміст сприймає як провісник прийдешнього покращення. Втратив роботу? Не біда. Наступна буде кращою за попередню. Та й до того ж та попередня була просто нестерпною. І якщо вже геть чесно, то ніколи й не хотілось там працювати. Письменник Генрі Міллер працював у компанії, яка називалася Cosmococcic Cock Sucking Corporation, якщо не помиляюся. Звідти він утік до Парижа спати з жінками, пиячити й писати свої знамениті романи. От як людині може поталанити.

Протилежністю оптимістові є песиміст. Це таке нестерпне створіння, яке завжди чекає найгіршого, боїться прийдешнього і говорить сумні речі. Він не вміє правильно ставитися до життя. У нього розвивається виразка, його з’їдає рак і він умирає молодим. Його серце не витримує усього того стресу, якого він сам собі завдав. Песимізм аж нітрохи не є підходом ані похвальним, ані навіть прийнятним. Треба давати у школі уроки оптимізму, і тоді все всюди вийде на добре.

Оптиміст — щаслива людина. Усі ми прагнемо бути щасливими. А значить, усі ми прагнемо бути оптимістами. Песиміст оптимістом не є, з чого робимо висновок, що життя у нього не склалось і людина він нещасна. Нам його шкода. Може, йому допомогла б якась терапія. Принаймні поводитися з песимістом оптимістові краще чемно.

Позитив

Позитив — підвид оптимізму. Позитивна людина бачить світ у райдужних барвах. Знайти позитив можна в усьому. Щаслива людина — позитивна, а нещасна — нещасна саме тому, що не позитивна. Якщо зарплата у людини маленька, то позитивно налаштована людина думатиме, навіщо гроші, якщо є любов і здоров’я. Якщо Америка веде війну на Близькому Сході, значить перемагає демократія і повалений злий тиран. Якщо дитина помирає в автомобільній аварії, з’являється нагода пригадати щасливі моменти разом, влаштувати на похороні свято радості і світла, де кожен відчуватиме подих життя. Діагноз «рак» — можливість по-новому подивитись на речі й інтенсивний досвід.

Найбільша проблема — коли щось іде аж надто добре. Як бути позитивно налаштованим переможцем лотереї? Коли все йде добре, для позитиву не лишається місця. Бере нудьга, і людину, на диво, охоплює стан невдоволеності. Позитивний підхід годиться для важких часів. Усі хочуть перебувати в компанії позитивної людини тому, що, хай справи у неї йдуть кепсько, інших вона цим бентежити не спішить. Успішна людина нестерпна, та позитивна людина приємна. З нею любо мати справу. І як може хтось, у кого все йде шкереберть, бути таким світлим? Це здорово.

Просвітленість

Просвітленість видно по тому, як світиться обличчя людини. Усім нам відомо, який він — світлий день, тому нам також відомо і те, яка вона — світла людина. Якщо людина дуже вже світла, її називають сонячною. Вона сяє, і те сяйво промениться на всіх довкола. Сяяти означає ділитися щастям зі своїм оточенням. Марко Б’юрстрем[1] — світла людина, й усі хочуть дивитися його по телебаченню. Протилежністю просвітленості є противність. Це така вада, прикрість, отрута, яка прокрадається між нас і псує обстановку. Завжди знайдеться хтось, хто скаже, що оперу виконано погано, або що взимку в Іспанії невесело. Це і є противність, і з нею потрібно поривати.

Усе добре

Коли запитати у ближнього, як справи, той неодмінно мусить відповісти, що все добре. Це ознака правильної позиції. Якщо скажеш, що сорочки не прасовані, а їжа не смачна, соціальна позиція у тебе неправильна. Американські промови навчили нас, що правду казати необов’язково. Ніщо так не виказує твоєї невихованості, як розповідь про власні клопоти. Нехай геморой і дошкуляє, та, хоч би як випитували, розповідати про це не годиться. Не треба забувати, що хоча інший і питає, правди він чути не хоче. Розмова — ніяка не сповідь і не свідчення під присягою. Єдина правильна відповідь — усе добре. Усе має бути добре, і якщо все не владнається, краще тримати язика за зубами. Та коли не треба, мовчазний фін дає волю язикові, хоч у будь-якій іншій ситуації і пари з рота не пустить. І краще було б перемовчати, та він викладає все начистоту. Хіба є кому яке діло до того, як у тебе все кепсько? Нікому нема діла. Тому в тебе все добре — коли питають.

Спін

У Фінляндії треба ввести в ужиток вираз «spin doctoring». Якщо вже ми переймаємо американську культуру — а в очах усього світу ми й так «Маленька Америка», — то чому б не запозичити цей навдивовижу показовий і цінний вираз? У ньому відображені дух часу й майбутнє країни. Це ключ до щастя. Спін означає контролювання інформації фахівцем-хвалителем, найперше у політиці. Політика — родоначальниця лобізму, і її завдання — розхвалювати політиків. Сферу використання слова все ж є сенс розширити. Спін — це безпідставні нахваляння, а отже, передусім — реклама. Мовою реклами все звучить незрівнянно й бажано, від тампонів і щіток для унітазу з їхніми «науково розробленими ручками» до мандрівок у теплі краї. Сьогоденне щастя спінилося, і з цим ми вже нічого не можемо вдіяти. Наш гарний настрій і щастя піддаються колосальному тискові. Продукт пропонують споживачеві як запоруку доброго самопочуття і щастя. Красиві — добрі, добрі — щасливі. Скоро й ти станеш красивим і щасливим. Якщо у тебе немає грошей, принаймні дивись рекламу. Спін — майбутнє візуальної культури. Просто геніально, як зображення витісняє слово, а там і до щастя рукою сягнути. Щастя ллється звідусіль — із газет, телеекранів, стін будинків. Такий-от він, спін.

Новомова

Джордж Орвелл у своїй книжці «1984» розповідає про державу, де Старший Брат заново переписує мову. Виникає новомова, якою не можна висловити поганих речей. Рабство — це воля, війна — це мир. Марнування — це збереження. Заперечень не дозволено використовувати в принципі. Складні узагальнення, як, наприклад, загальні формулювання теорії етики ділового життя, — неможливі. Мова зосереджується на власних назвах й описі специфічних ситуацій. Немає компаній мобільного зв’язку, є лише «Нокіа» і «Сонера». Немає навіть чоловіків і жінок, є лише Матті й Лііси. Навіщо використовувати мову, яка ускладнює розуміння речей і погіршує настрій? Якщо речі можна подати просто і позитивно, то чому б так і не вчинити? Мова покликана служити колективному щастю, і це правильно. Особливо це стосується мови політики, але я рекомендую новомову також для міжособистісної комунікації. Не варто критикувати і лаяти, а оскільки про це інколи забувають, мову потрібно створити заново. Потрібна мова, якою нікого не можна вилаяти чи обмовити. Пес — не шолудивий дворняга, а дещо неохайний стариган.

Інша назва новомови — політкоректність — термін, який намагаються впровадити в ужиток також у Фінляндії. Немає бридких, жирних, тупих і противних людей. Жирні не страждають від проблеми ожиріння, адже «проблема» — слово негативне. Вони мають попрацювати над контролем ваги. «Контроль» — дуже позитивне слово. У ньому відчувається сила й принадність. Тупий — зовсім не тупий, а обдарований іншими здібностями. Кожен чимось та обдарований. Бридкий — цікавий і вабливий на лице, як на картині Пікассо. Відразлива людина — напрочуд індивідуальна. Так правильне вживання мови примножує колективне щастя.

Усмішка

Не забувай усміхатися. Раніше усміхались, як кекс з Ганко[2]. Потім була усмішка «Пепсодент». Тепер просто усміхаються. Якщо настрій кепський, треба лише змусити себе усміхнутися і радість повернеться. Це дійсно працює, я пробував. Ти теж спробуй, воно того варте. Чудово усміхатися й бути радісним. Усмішка відчиняє будь-які двері. Раніше у школах давали статуетки усміхненого хлопчика[3]. Одного разу я посів друге місце, що мене страшенно образило. Щоправда, мені невтямки, за які такі досягнення мене зазвичай удостоювали такої нагороди. Американець усміхається завжди. У рекламі усміхаються так, що видно зуби. Моделі вміють природно усміхатися так, що видно нижні зуби. Це непросто, адже усмішка — не те саме, що вищир.

Усмішка означає намагання людини сподобатися іншому. Усмішка означає грайливе підкорення погляду іншого. Фінові вельми бракує дружньої усмішки, бо він боїться людей. Той, хто усміхається, безневинний. Коли йдеш у ресторан, хочеться, щоб офіціант усміхався. У вишуканих паризьких ресторанах офіціант ніколи не усміхається, у дешевих забігайлівках — завжди.

Еволюція

Еволюція відбувається весь час, і їй немає кінця. Суспільство еволюціонує. Індивід еволюціонує: людина займається саморозвитком і самоосвітою, бере участь у культурних заходах. Кожен має певний потенціал і можливості для нового і кращого життя. Потрібно лишень ухопитися за ситуацію і щось зробити. Байдуже, що саме, як-не-як еволюція.

Еволюція — це щастя, оскільки вона передбачає перехід до кращого стану. Старе лишається позаду, а нове завжди за нього краще. Песиміст — гальмо еволюції, бо він тужить за пройдешнім часом, коли все начебто було краще. Працівник у 2006 році сумує за умовами праці 1970-х, бо тоді робота ще мала зміст. Це смішно. Світ увесь час змінюється на краще, а тому умови праці 1970-х не порівняти з теперішніми. Як таке можливо, щоб еволюція повернула назад? Велике колесо еволюції назад не крутиться. Релігія теж еволюціонувала. Християни більше не палять нікого живцем і не катують в ім’я віри. Якщо це не еволюція, то що тоді? Жінки стають священиками, церкви порожніють.

Дарвін придумав теорію еволюції, яка каже, що все еволюціонує. Ейнштейн придумав теорію відносності, яка каже, що все відносно. Як бачимо, Ейнштейн — песиміст і погана людина. Неправильно думати, що еволюція відносна. Насправді світ упевнено рухається в хорошому напрямку.

Прогрес

Прогрес — погане слово і підлягає вилученню з новомови. Це пояснюється баластом прогресу. Прогрес — одне з ключових слів ленінського соціалізму (В.І. Ленін був російським комуністичним лідером). Прогресивна людина нічим не відрізняється від комуніста радянського зразка. Інші люди реакційні. Коли комунізм буде остаточно забуто, ми зможемо знову заговорити про прогрес. Однак поки що це слово дозволено використовувати в розмові про успіхи дітей в школі та інші милі й невинні речі. Маленький Антон з неабияким прогресом учиться читати, чим ощасливлює маму і тата.

Соціальність

Соціальність важлива для щасливого життя. Людина — родичка собаки і досягає успіху лише у стаді і на його умовах. У стада є вожак, якого величають «Президентом». Вожака завжди змінюють згідно з кон’юнктурою, але це не важливо. Важливе лише існування вожака. Людина — соціальна тварина.

Слово «соціальність» підлягає вилученню з новомови, оскільки від нього відгонить науковістю, а під нею маскується багато нудної теорії (слово «теорія» також підлягає вилученню). Натомість я рекомендую вживати термін «стадний інстинкт», який прекрасно передає культурний клімат (цей вираз також підлягає вилученню) нашого часу. Людина щаслива тоді, коли вона є такою, як інші, і живе так само, як вони. Вона виділяється лише незначними відповідними відмінностями. Одяг не може вирізнятися кольором, але тоді треба обов’язково вдягнути щось дороге. Це точно помітять. А от якщо у тебе яскраво-жовта сорочка, ти не соціальний, ти неадекватний. Неадекватність відкидає людину на маргінес. Урешті для неї не лишається іншого місця, окрім психлікарні чи тюрми. Це місця, де щастя — лише ілюзія. Людина має бути нормальною. Це значить — такою, як усі.

Індивідуальність

Хоча людина має бути нормальною, вона все одно індивід. Саме індивід щасливий. Він має право на щастя і благополуччя. Усе суспільство поставлене служити щастю індивіда. Індивідуальність — річ чудесна. Однак непорозуміння тут потрібно викорінювати в зародку.

Індивідуально, наприклад, мати «Вольво», бо у всіх є «Вольво» або є можливість його придбати. Під індивідуальністю мається на увазі можливість бути таким, як усі. Усі володіють одним і тим самим індивідуальним товаром. Усі живуть одним і тим самим індивідуальним життям. Індивідуальність — не винятковість. Тут виникає плутанина, бо багато хто собі уявляє, що індивідуальність походить від слова «індивідуал». Та де там. Не існує індивідуалів. Існує тільки стадо і його вожак. Індивідуальність означає, що кожен може жити так, як усі. І коли індивід так робить, на нього чекає собаче щастя. Якщо індивідуальність значить самотність — це пекло. Уявіть собі людину, яка в усьому відрізняється від інших. Хіба вона може бути щасливою? Відповідь заперечна. У цьому трагедія індивіда.

Розваги

Стадний індивід, представник масового суспільства, споживає розваги. Їх виготовляють на заводах, а продають і купують на ринках. Забави роблять людину щасливою, завдяки чому вона виконує роботу і докладає зусиль, аби щоденні розваги продовжувались. «Отче наш, забав наших насущних дай нам сьогодні». Хліба теж не завадить, аби знову було до снаги дивитися телевізор.

Розваги мають багато імен. Практично все можна обернути на забаву, а надто мистецтво. Наука перетворилася на забаву ще у XVII столітті. На початку ХІХ століття розважалися тим, що давали товаришу потримати дріт, по якому проходив струм від батарейки чи динамо-машини. Забавно було отримувати штурханці від невидимої сили. Цілком правильно хтось підмітив, що людині має бути весело. Тоді вона знов зможе виконувати роботу. З хворобами й клопотами легше справлятися перед екраном телевізора. У лікарні зав­жди телевізор увімкнений. Спорт — першокласна забава, в Англії футбол — нова релігія. З чого робимо висновок, що релігія — забава. Різдво і Великдень — унаочнення релігійних розважальних цінностей. Багато які оповідання зі Старого Завіту вельми потішні, як-от, наприклад, про пригоди Самсона й філістимлян. Він поклав їх на купу ослячою щелепою. Тепер усе — забава, адже людина має право розважатися на цьому світі. Бути розваженим — перша умова щастя.

Піклування

Забава буває розбавляється труднощами. Тоді піклування про тебе бере на себе суспільство, або якщо тобі особливо пощастило і рідним не байдуже, то рідні. Це велика рідкість. Але соціал-демократія не кидає тебе напризволяще і виявляє турботу. Людина має право на піклування. Тобто на безпеку, без якої бути щасливим досить-таки непросто. Щоправда, забарвлення у слова «безпека» негативне. Тому воно теж підлягає вилученню з новомови. Адже коли йдеться про безпеку, не обходиться без думок про небезпеку, а небезпека — це щось погане і негативне. У нашому світі немає місця поганому, у нас як-не-як держава щасливців.

Про нас піклуються від колиски до могили. Кожен наш рух має бути наперед визначений і прогнозований. Тоді нічого поганого не станеться. Так турбота перетворюється на опіку і нагляд. Комусь краще, як мені, відомо, чого мені бракує і чого мені хочеться. Треба тільки спитати, і мені все розкажуть. Непомірного бажати не дозволено. Достатньо прагнути бути щасливим, і твоє бажання буде частково задоволене. Йди на роботу і вдовольняйся щоденними розвагами — от воно, щастя. Каву, спиртне і секс зі своїм партнером можна в міру. Нагляд потрібен, аби ми не завдали собі шкоди. Людина може збожеволіти будь-коли й учинити щось неадекватне. Тому нас поставили на облік і за нами ведуть відеоспостереження. Все, що ти робиш, записується в певному файлі, який іноді хтось переглядає. Це безпека, порядок і спланованість. Ризики зведено до мінімуму, що просто чудово.

Здоров’я

Ніхто не щасливий, якщо не здоровий. Здоров’я не має нічого спільного з відсутністю хвороб, бо здоров’я — поняття повністю позитивне. Здоров’я — цілковита доброякісність тіла, душі і соціальних стосунків. Дієвість, спроможність, активність, енергійність. Інакше кажучи, здоров’я — друге ім’я щастя. Ніхто не щасливий, якщо не здоровий, а здоровий — завжди щасливий. Здоровий і нещасний — річ неможлива.

Здоров’я — найважливіша ціль сучасної людини. Життя має підпорядковуватися здоров’ю. Щасливий — стрункий, молодий, красивий і сильний. Відвідує тренажерний зал, робить гімнастику, стежить за раціоном і випорожненнями. Випорожнення можуть надати багато цінної інформації. Гартується взимку, приймаючи повітряні ванни біля відчиненого вікна (взято з інструкцій 1930-х років для молодих нацистів). Старий теж може бути здоровим і щасливим, але у такому випадку він має бути молодим. У наш час старий також може бути молодим, або принаймні вдавати із себе такого. Вдягатися і поводитися, як молодий. Тоді він щасливий. Але коли надто вже старий, йому це більше не під силу. Тоді він старий, хворий і нещасний.

Любов

Усім бракує любові, й усі її потребують. Тут важливо не забувати, що любов — все одно, що секс. Одна людина любить іншу, коли хоче спати з нею і мати її за сексуального партнера й надалі. Отже, любов визначається як постійний сексуальний потяг до іншого. Такою її виставляють розваги у кіно й романах. Там багато говорять про любов.

Любов — каверзна складова щастя, оскільки її існує надто багато видів. Якщо я люблю дітей, я необов’язково педофіл. Любити старих також можна без думок про секс. Тут виникає прикра суперечність. Любов як секс — це, безсумнівно, цікаво, так само цікаво, як насильство й убивство. З них виходить відмінна розвага, бо вони розпалюють почуття будь-де і будь-коли. Та, інша, любов — вибаглива, терпка і безглузда і на розвагу геть не схожа. Така любов легко спричиняється до нещастя. Кохані занедужують і помирають. Лишають мене журитися. Інша річ секс. Один кидає, інший підбирає. І зав­жди ж можна любити зірок кіно і мріяти про футболістів. У будь-якому разі любов — ще та оборудка. На ній хтось робить великі гроші, і тут я маю на увазі не тих довгоногих естонок, які пропонують свої послуги в Калліо.

Успіх

Кожен з нас по-своєму успішний, скаже оптиміст і позитивна людина. З іншого боку, успіх у турботливому суспільстві не нормальний, і тому не надто бажаний. Успішна людина — не така, як усі ми, а отже — нещасна. Тому успішним має бути або кожен, або ніхто.

Успішність виглядає джерелом щастя, однак застережне слово на заваді не стане. Успіх треба приховувати, якщо він попадає в живе місце. Насправді бути успішним дозволено лише у спорті, і тому спорт тепер такий важливий. Суспільству потрібні успішні люди, ті, хто був би взірцями успіху. Матті Нюкянен[4] мав успіх, як і Міка Гяккінен[5]. Тепер успіх має Кімі Ряйккенен[6], матті нюкянен усіляких формул. Хочу застерегти шукача щастя від підводних каменів успішності.

Я

Моє «я» — центр світу, і моє щастя для мене — найважливіша в світі річ. Звідси і почнемо.

2. Щастя індивіда

2.1.1. Вчення про насолоду і шляхи її здобуття

Гедонізм — вчення про насолоду. Вчення каже, що людина стає щасливою, здобуваючи якомога більше насолоди. Звучить наче схоже на правду. Коли людина насолоджується, вона щаслива. Коли насолода припиняється, людина нещасна. Хоче повернути те, що було. Що більше насолоди, то щасливіша людина. Людина насолоджувалася б увесь час, скільки б сили стало. Людська природа у цьому нічим не відрізняється від тваринної. Собака теж лежатиме на спині та слухатиме, як його чухають, аж поки не зголодніє і йому не доведеться податися за насолодою до миски з їжею.

Якось давно на лекціях з психології нам розповідали про експерименти над щурами. У мозок щура вживлювали електрод, яким стимулювали центр насолоди. Коли щур тиснув на важіль, до центру насолоди надходив легкий електричний імпульс і відчуття, певна річ, було надзвичайно приємним. Щур наловчився тиснути на важіль увесь час, тож зрештою не стало снаги ні їсти, ні пити і він здох. Я ніколи не розумів, чому цей відомий експеримент над щурами тлумачили так, ніби відчуття було неймовірно приємним. Певно, тому, що хотіли щось цим сказати читачу і студентові про небезпеки насолоди. Робитимеш багато дурниць, так і померти недовго, як ні на що інше більше не зважати. Звідки нам знати, яким було те відчуття? Багато хто з нас ніколи не був на місці щура, бодай і одного дня. Знайдуться й інші причини робити безглузді вчинки і повторювати їх, окрім насолоди.

Філософи придумали, як зіпсувати мрії людини про насолоду. Тому кожному шукачеві задоволень варто тікати від філософії, як від чуми. Психологи і віряни також внесли свою лепту, однак, оскільки вони не такі вигадники, як філософи, з їхніх історій простіше сміятися. Філософи небезпечні. Натомість краще вчити історію. Звідти усі найкращі ідеї з пропагування насолоди й беруться.

Один із найбільш сардонічних філософських винаходів — машина насолоди, повністю хімічний і віртуальний світ, який приносить людині неземне задоволення без затрат. Одягни закритий комбінезон і рукавиці. На голову шолом, на очі окуляри. У судину трубочку для хімічного впливу на тіло. Лишається обрати програму насолоди, і механізм приводиться в дію. Костюм змайстрований таким чином, що викликає справж­ні відчуття у відповідних точках тіла. Рукавиці створюють ефект дотиків. Крізь окуляри видно реальні зображення, а з навушників чути вабливі звуки. Через трубочку в тіло вводять спеціальні речовини, які примножують втіху. Програма працює, і людина насолоджується. Що ж далі?

Я впевнений, що користувач машини насолоди почне випробовувати різні можливості і не вдовольниться лише одним-єдиним способом здобуття насолоди, хоч би яким приємним той спосіб був. Ситуацію можна порівняти з примітивним експериментом, коли людину закривають в ізольованому просторі та вводять їй речовину, яка приносить нестямну втіху, якийсь наркотик. Гарний приклад — героїн. Насолода ж завжди лишається одна й та сама. Вона не варію­ється і не змінюється, але страшенно приємна. Чи сиділа б людина увесь час у тій машині? Одні стверджують, що сиділа б, інші — що ні. Немає змін — немає чарів. Людина завжди бажає чогось нового.

Жахливість віртуальної машини — в її варіативності, біда старомодної машини насолоди — в її одноманітності. Обидві підстави гарні, аби піддати машини цензурі. Досить незвично судити насолоду, хоч би якою барвисто різноманітною чи однотонно незмінною вона була. Насолода завжди підлягає осуду, про це слід пам’ятати. Осудити застарілу хімічну машину насолоди просто, так само просто осудити героїн. Людське життя не варте того, щоб його прожити, якщо воно не буде сповненим нових і творчих досвідів. Сидіти в полоні насолоди не досить. Не в наркотичній ізоляції чи хитромудрій машині насолоди сенс життя. Від них треба триматися подалі. Та відмовлятися непросто, коли раз спізнаєш найвищу форму хімічної насолоди.