Обчислювач ebook

Рей Бредбері

Обчислювач

Рей Бре́дбері – один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. Твори письменника є впізнаваними за їх емоційним, психологічним стилем. На думку критиків, Бредбері є унікальним явищем в американській літературі.

Ніблі стояв у мінливих тінях і відголосах Марсопорту і спостерігав, як навколо величезного вантажного корабля постачання під назвою «Терра» метушаться чиновники та механіки. Щось трапилося. Щось пішло не так. Обличчя у всіх похмурі, суворі, ніхто не розмовляє, лише час від часу хтось лається. А ще всі вдивляються у нічне марсіанське небо, явно на щось чекаючи.

До Ніблі ніхто не звертався ані за порадою, ані за допомогою. І от він стояв там — старигань зі змарнілим обличчям і каламутними, виряченими, наче у річкового рака, очима — одинокий та всіма забутий. Він стояв там і розмовляв сам із собою.

— Я їм більше не потрібен, — з відчаєм промовив він. — У наші дні машини роблять все краще за людей. Навіщо їм здався такий, як я — кволий старий, який призвичаївся до марсіанського пійла? Звичайно, такий помічник їм і задарма не потрібен! Адже комп'ютер не старіє, не впадає у маразм і не напивається як чіп!

Десь високо над мертвим марсіанським морем Ніблі відчув рух. Він раптом вийшов зі свого задумливого заціпеніння і став дуже зосередженим. Худе зморшкувате обличчя напружилося, примружені пильні очі сканували небосхил. Всередині його маленького черепа запустилася ланцюгова реакція. Він здригнувся. Він знав. Тепер він чітко розумів, що те, на що так чекають всі ці люди, ніколи не станеться.

Ніблі підійшов до одного з астронавігаторів «Терри» і обережно торкнувся його плеча.

— Послухайте, сер, — сказав він.

— Я зайнятий, — різко відповів йому працівник.

— Я знаю, — сказав Ніблі, — але якщо ви чекаєте, що в небі з'явиться невеликий ремонтний корабель з допоміжним обчислювачем траєкторії астероїдів, то ви даремно гаєте час.

— Саме на нього ми і чекаємо! — відповів астронавігатор, змірявши старого поглядом. — Ремонтний корабель має прилетіти сюди з хвилини на хвилину. Він нам зараз вкрай потрібен.

— Він не прилетить, сер, — спокійно сказав Ніблі, похитав головою і закрив очі. — Секунду назад він впав на дно мертвого моря і розбився. Я відчув це падіння. Я відчув, як падає ракета. Ваш корабель ніколи тут не приземлиться.

— Іди геть і не заважай, дідугане, — сказав астронавігатор. — Я не маю ні часу, ні бажання слухати твої побрехеньки. Він приземлиться тут. Це точно станеться. Це має статися, — астронавігатор відвернувся, подивився на небо і закурив.

— Я знаю це напевно, для мене це вже невідворотний факт, — наполягав Ніблі.

Та молодий астронавігатор не бажав його слухати. Він не хотів чути правду. Правда була невтішною. Ніблі продовжив бурмотіти собі під ніс:

— Я знаю це як факт, точно так само, як я завжди міг у голові обчислити траєкторії польоту метеоритів і орбіти астероїдів. І зараз я кажу вам…

Люди стояли і курили сигарети. Вони ще не знали про катастрофу. Ніблі раптом стало дуже шкода їх, адже, вочевидь, цей ремонтний корабель був дуже важливий для них, і тепер він розбився. Можливо, разом з кораблем розбилися й їхні надії.

З гучномовця на злітно-посадковій смузі пролунав голос:

— Увага, екіпаж «Терри». Ремонтне судно щойно передало по рації повідомлення про те, що його обстріляли в районі мертвого моря. Воно впало на дно мертвого моря хвилину тому.

Повідомлення прозвучало настільки раптово, спокійно та буденно, що люди навіть не відразу зрозуміли, про що йдеться.