Сон посеред Армагеддону ebook

Рей Бредбері

СОН ПОСЕРЕД АРМАГЕДДОНУ

Космічний корабель зазнає аварії, і пілот опиняється на планетоїді, який у давнину був ареною нещадної війни, що знищила цілу цивілізацію, збереглися тільки безтілесні розуми ватажків ворогуючих сторін.

Вони можуть опановувати розумом потерпілого аварію уві сні.

Після появи космонавта починається люта боротьба за його тіло…

Ніхто не хоче помирати. Та й підготуватися до смерті якось ніколи не вдається, адже вона завжди приходить несподівано. У певний момент щось просто йде не так — твоя ракета раптом стає некерованою, сходить з курсу, і вже наступної миті ти стрімко падаєш на якийсь невідомий тобі планетоїд. Навколо безкрая темрява, торохтіння — ти інстинктивно закриваєш очі руками. А ось і різке зниження потужності в реактивних двигунах і жорстке приземлення…

Морок. У цьому мороці якийсь безглуздий невідчутний біль. А в болю цьому — жах.

Він не втратив свідомість.

— Твоє ім'я? — запитали невидимі голоси.

— Сейл, — відповів він, намагаючись побороти раптове відчуття нудоти. — Леонард Сейл.

— Професія? — протяжно запитали голоси.

— Космонавт! — вигукнув він у нічну безодню.

— Ласкаво просимо, — сказали голоси, і ця фраза кілька разів луною прокотилася довкола, а потім затихла.

Він встав і обвів поглядом те, що залишилося від його ракети. Зовні по периметру валялися уламки, що нагадували м’яте, дране лахміття.

Нарешті зійшло сонце і настав ранок.

Сейл протиснувся назовні крізь вузький повітряний шлюз і невпевнено вдихнув. Оце так пощастило — повітря придатне для дихання. Запасів їжі вистачить на два місяці. Чудово! А тут у нас що? — він тицьнув пальцем в один з уламків. — Неймовірно! Чудо із чудес! Радіопередавач залишився цілим.

Він негайно проторохтів повідомлення радіозв'язком: МІЙ КОРАБЕЛЬ РОЗБИВСЯ. АВАРІЙНА ПОСАДКА НА ПЛАНЕТОЇДі 787. СЕЙЛ. НАДІШЛІТЬ ДОПОМОГУ. СЕЙЛ. НАДІШЛІТЬ ДОПОМОГУ.

Відповідь прийшла миттєво: ПРИВІТ, СЕЙЛ. ЦЕ АДДАМС ІЗ МАРСПОРТУ. НАДІСЛАВ ДО ТЕБЕ РЯТУВАЛЬНИЙ КОРАБЕЛЬ «ЛОГАРИФМ». ПРИБУДЕ НА ПЛАНЕТОЇД 787 ЗА ШІСТЬ ДНІВ. ТРИМАЙСЯ.

Сейл на радощах аж почав пританцьовувати.

Все як двічі два: його корабель розбився, але він вижив, запас продуктів у нього є, він викликав рятівників, допомога прибула. Вуаля! Він заплескав у долоні.

Сонце вже піднялося високо над горизонтом і прогріло повітря. Відчуття неминучої смерті остаточно залишило його. Шість днів пролетять так швидко, що він і знудитись не встигне. Він буде їсти, читати і спати. Сейл озирнувся навколо. Небезпечних тварин не видно, кисню в атмосфері цілком достатньо. Чого ще бажати? Квасоля і бекон — ось відповідь. І повітря наповнилося приємним ароматом ситного сніданку.

Після сніданку він з насолодою викурив сигарету, глибоко затягуючись і повільно випускаючи дим. Він задоволено похитав головою. Оце життя! На ньому ані подряпини. Просто неймовірно пощастило!

Він почав клювати носом.

— Треба поспати, — подумав він. — Чудова ідея. Легенький денний сон не зашкодить. Часу в тебе хоч греблю гати, можна спокійно подрімати, тож розслабся. Попереду ще цілих шість довгих днів байдикування та філософських роздумів. А зараз спи.

Він потягнувся, поклав голову на руку і закрив очі.

І тут його охопило відчуття, що він божеволіє. Його оточив монотонний шепіт голосів.

— Спи, так, спи, — говорили голоси. — Спи, спи.

Він відкрив очі. Голоси зникли. Все було добре. Він знизав плечима, а потім знову закрив очі та влаштувався зручніше.

— Еееееееееее, — співали голоси десь далеко.

— Ааааааааааа, — співали голоси.

— Спи, спи, спи, спи, спи, — співали голоси.

— Помри, помри, помри, помри, помри, — співали голоси.