Світлотиск ebook

Пауль Целян

Світлотиск

Переклад Сергія Жадана

2014

ББК 84(4Нім-4ЧЕН )6-8Целян-5

Ц 359

Целян Пауль

Світлотиск / Переклад з нім. Сергія Жадана. — Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014. — 13 6 с.

ISBN 978-617-614-076-4

До книги вибраних віршів видатного німецькомовного поета Пауля Целяна (1920, Чернівці–1970, Париж) увійшли твори автора, написані ним в останні роки життя. Збірка містить сто поезій, надрукованих у прижиттєвих виданнях, а також у книгах, що з’явилися відразу після трагічної смерті Целяна. «Світлотиск» дає можливість ознайомитися з «пізнім» Целяном, чия творчість відзначалася дедалі більшою тьмяністю та герметичністю письма, численними поетичними кодами й шифрами, залишаючись одним із найцікавіших явищ європейської поезії другої половини ХХ століття.

Вибір, переклад текстів, вступне слово, післямова та фото Сергія Жадана.

Друкується за виданням: Paul Celan. Die Gedichte. Kommentierte Gesamtausgabe in einem Band. Herausgegeben und kommentiert von Barbara Wiedemann. Suhkamp Verlag, Frankfurt am Main, 2003.

Видання здійснено на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz

© Meridian Czernowitz, 2014, видання українською мовою

© Сергій Жадан, 2014, переклад

© Дроняк Василь, 2014, дизайн

Передмова

ЦЕЛЯН, ЯКИЙ роз-

падається на шматки,

паульцелян, який пишеться однимсловом,

з усіма його ритмічними

паузами,

з усіма його лексичними покручами, з самим його прізвищем — перекрученим, ніби телефонний дріт, який намагаєшся розплутати для подальшого комунікування, оскільки все зав’язано на комунікуванні — вся поезія й уся біографія. Вірші Целяна — телефонний записник, кожен вірш у якому розкладається на частини, переобтяжені інформацією (себто поезією), якої, утім, вистачає рівно настільки, аби не помилитися номером. Ці вірші і вписувались, очевидно, так, як вписуються телефонні номери — принагідно, несистематично й непослідовно, проте чітко й уважно, з огляду на те, що втрачені літери будуть дорівнювати втраченим можливостям порозумітись із телефонним диспетчером.

Його постійні намагання поєднати слова між собою, так як діти ремонтують старі іграшки, додаючи до них зайві деталі, — в цьому є велика недовіра до мови, з’являється підозра щодо того, чи достатньо твоя лексика завантажена змістом, чи не надто прозорою й незаповненою є мова, якою ти говориш про речі важливі й через це — важкі. Слова, які не здогадуються про справжні можливості своїх організмів, лексеми, схожі на порожні товарні вагони, метафори, розтягнуті у вірші, мов каравани в пустелі, — всьому цьому давно потрібно було дати лад, навести порядок, розламавши корпуси старого лексичного начиння.