Тафі і Теґумай. Як кіт блукав, де заманеться ebook

РеД'яРд КіпЛінҐ

Переклад Володимира Чернишенка

Ілюстрації Володимира Штанка

Перекладено за виданням: Just So Stories. Rudyard Kipling.

Wordsworth Editions Limited. 1993

Хочете дізнатися, як дикі тварини стали

свійськими, а кіт так і залишився диким-предиким?

Про це вам розповість Ред'ярд Кіплінґ!

Знаменита казка англійського Нобелівського лауреата заграла новими барвами завдяки самобутнім ілюстраціям Володимира Штанка. Продовжуючи серію “Тафі і Теґумай”, книжка запрошує читачів познайомитися

зі своєрідним приквелом до історій про те,

як написали найпершого листа,

вигадали абетку і табу.

Для молодшого шкільного віку.

Слухайте, вважайте і не забувайте, що історія ця сталася, відбулася і склалася, мої любі, коли свійські тварини були ще дикими. Пес був дикий, і кінь дикий, і корова дика, і свиня, і вівця — дикі-дикущі! — та й тинялися вони дикими мокрющими лісами самотні у власній дикості. Та Кіт був дикішим за всіх, тож і блукав самотою, де заманеться.

Звісна річ, і Чоловік був диким теж. Страх яким диким! Він і не думав починати одомашнюватись, доки не зустрів Жінку, яка заявила, що не бажає жити по-дикому. Це вона підшукала теплу суху печеру, щоби спати там, а не у купі вогкого листя, посипала долівку чистим річковим пісочком, ще й розклала затишне вогнище зі справжніх дров углибині печери, завісила вхід шкурою дикого коня хвостом донизу, а потому вперше сказала:

— Витирай ноги, коханий, коли заходиш, бо це й буде наш дім.

Того дня, мої любі, вони вечеряли дикою бараниною, спеченою на гарячому камінні, приправленою диким часником і диким перцем, а потім дикою качкою, фаршированою диким рисом і диким фенугреком з диким коріандром. На друге у них були мозкові кістки дикого буйвола, дикі вишні й дика пасифлора. Потім Чоловік ліг спати коло теплого вогнища, щасливий, як ніколи, але жінка не спала, а розчісувала волосся. Вона взяла баранячу кістку — велику пласку баранячу лопатку, помережану дивними письменами, підкинула хмиз у вогнище й узялася ворожити. Та й витворила перші Співочі Чари.

А далеко у дикому мокрющому лісі дикі звірі зібрались докупи, бо всі вони бачили здаля вогонь

у печері й чудувалися, що то є.