Гарантована робота. Аргументи «за» ebook

ЗМІСТ

Подяки

Передмова

Вступ

1. Державна можливість доброї роботи

2. Зависока ціна за порушений статус-кво

3. Гарантована робота: новий суспільний договір та макроекономічна модель

4. Але як ви за це заплатите?

5. Що, де і як: робочі місця, розробка і втілення

6. Гарантована робота, Новий зелений курс і не лише

Примітки

Моїй доньці Івет.

Бажаю тобі жити у світі зеленому і справедливому

Подяки

Наприкінці 1990-х я почала працювати над концепцією Гарантованої роботи. На той час у Сполучених Штатах Америки всі були одностайні: країна досягла повної зайнятості й надалі перебуватиме в ідеальному стані, що зветься «економіка Золотоволоски»I. Тоді ставити це під сумнів було безглуздо, і мені здавалося, що дослідження проблематики безробіття не стане всеохопним. На щастя, я помилялася.

Моя дослідницька подорож розпочалась за дружньої підтримки Метью Форстейтера, Воррена Мозлера і Рендалла Рея та привела мене до однодумців і колег. Це, зокрема, Вільям Мітчелл, Стефані Келтон, Фадель Кабуб, Скот Фуллвайлер. Спільнота навколо концепції Гарантованої роботи зростала. Я знайомилася з людьми зі Сполучених Штатів та інших країн, які доповнили моє дослідження. Вони належали до різних сфер науки — від історії та права до державної політики й гуманітарних наук. Я працювала з тими, хто професійно розробляв політику Гарантованої роботи та її практичне застосування. Екоактивісти й борці за соціальну справедливість, молодіжні організації, журналісти й небайдужі громадяни також охоче доєднувались. Усі вони сприяли досягненню нашої мети, а саме: щоб Гарантована робота знову стала частиною суспільної дискусії та політичної стратегії.

Під час написання цієї книжки мені дуже допомогли розмови з Анджелою Ґловер Блеквелл, Раулем Каррілло, Ґреґором Шапелем, Вільямом «Сенді» Деріті, Ізабель Феррерас, Труді Ґолдберґ, Роганом Ґреєм, Дерріком Гамілтоном, Філіпом Гарві, Сарою Тругафт та багатьма іншими. Дякую авторам трьох відгуків, моєму редакторові Джорджу Оверсу, чиї коментарі дуже вплинули на це видання, а також моїй студентці Кірстен Остбірк, яка допомогла з цифрами та джерелами. Особливо вдячна Джону Генрі за підтримку та щедрі коментарі, що зазвичай були приправлені таким доречним гумором. Годі й казати, що всі думки та будь-які можливі помилки — лише мої. Врешті, найсердечніші подяки висловлюю своїй сім’ї за підтримку, а особливо — Дуґласу Джонсону, якому все до снаги.

Передмова

В одну мить мільйони людей втратили роботу. Немовби полум’я, що охопило всю планету, пандемія коронавірусу накриває економіку за економікою. Ринки праці обвалюються, і хвилі звільнень уже перейшли в цунамі. Федеральний резерв прогнозує, що безробіття у США перевищить рівень часів Великої депресії 1930-х років. І слідом за цією пандемією прийде ще дещо — страждання та спустошення як наслідки масового безробіття.

Ця книжка створена ще до скорочень на ринку праці. А проте описує багато ситуацій, коли безробіття діє, як тиха епідемія (навіть у той час, коли економіка гуде на межі повної зайнятості), — від способу поширення, з її небезпечною суттю, до величезних витрат на соціальні потреби, яких вона завдає людям, громадам та економіці. Лише за кілька місяців ці витрати стають невимірними.

Пандемія гротескно оголила багато вчорашніх питань. Нам сказали, що підвищення мінімальної заробітної плати до 15 доларів на годину вартуватиме робочих місць (ніби зубожілі працівники колись були позитивом для економіки). На сьогодні ж очевидно, що люди, чия праця життєво важлива для нас, не мають певності у зарплатах на прожиття та базових гарантій зайнятості. Продавці, диспетчери, складські працівники, водії служб доставлення та комунальники нині проголошені «працівниками життєво важливих сфер». Але коли економіка відновиться, чи експерти й надалі називатимуть їх працівниками низької продуктивності, чия робота має бути автоматизованою?

Ще вчора більшість кандидатів у президенти відкидали ідею про можливість забезпечення урядом універсальної системи охорони здоров’я. Сьогодні ми бачимо, що уряд не тільки може, а й безумовно мусить, адже мільйони людей разом із роботою втрачають своє медичне страхування.

Ще вчора економісти неохоче визнавали, що, попри історично низькі рівні безробіття, економіка й близько не була біля повної зайнятості, а мільйони людей прагнули хороших робочих місць. Сьогодні ж у нас надскладне завдання — повернутися до тих низьких ставок після того, як рівень безробіття сягнув двозначного числа. Після Великої фінансової кризи 2008 року це вдалося більш ніж за десять років. Скільки часу це забере тепер?

Ця книжка критикує традиційні підходи до економічної стабілізації, які ведуть до тривалих і болісних відновлень після безробіття. А якщо нам доведеться зіткнутися із цим знову, чи запевнятимуть економісти, що ми досягли стабільно високого «природного рівня безробіття»? Чи розгоряться знову їхні звичні виправдання «структурним безробіттям» жалюгідного безсилля державної політики робити те, що вона може й мусить, щоб фактично працевлаштувати безробітного?

Гарантована робота зараз нам потрібна як ніколи. Далі розкриватимемо підґрунтя її незаперечної важливості, а також схему застосування. За зразком того, як політика має реагувати на пандемії, ставлячи у пріоритет підготовленість і запобігання, потрібно розробити й політику Гарантованої роботи. Внаслідок десятиліть жорсткої економії, що призвели до ерозії основних програм державного сектору, послуг та інституційних можливостей, ми жахливо неготові адекватно відповісти на цю пандемію та соціальну кризу, яка прийде слідом. Громадськість переконували прийняти жорстку економію, мовляв, у федерального уряду нібито можуть вичерпатись фінансові ресурси. Однак майже за одну ніч уряд США ухвалив безпрецедентний пакет на 2,2 трильйона доларів для боротьби з пандемією, ще й додаткові витрати — і все це за підтримки обох партій. Багато країн світу чинить так само. Знайти гроші ніколи не було проблемою. Знайти політичну волю до згуртування довкола основної політики — було проблемою завжди.

Завтра, коли політики запитуватимуть: «А як уряд заплатить за цю програму?», треба відповісти: «Так, як ми заплатили за пандемію». Якщо можемо заплатити за всі заходи боротьби із цією кризою, то, безумовно, маємо гроші й на гарантовані робочі місця, будинки, загальнодоступну систему охорони здоров’яII та зелену економіку. Але ми не можемо вийти із цієї ситуації з тими самими економічними проблемами й нерівністю, які призвели до стількох страждань і спустошень ще навіть до нинішньої пандемії.

Вступ

Річ не в тім, що ми не наважуємося здійснити певний проєкт через його складність, а в тім, що він здається нам складним, і тому ми не наважуємося його розпочати.

Сенека

Ми часто чуємо фразу: «У житті немає жодних гарантій». Також говорять: «Якщо ти справді чогось хочеш, то мусиш гарувати». Але якщо ти хочеш єдиного — оплачувану роботу, гідну, добре оплачувану роботу? І не можеш її знайти, бо ж у житті немає жодних гарантій?

Це парадокс, який Гарантована робота пропонує розв’язати. Саме державна політика забезпечує можливість резервного працевлаштування кожному, хто шукає роботу, незалежно від особистих обставин чи стану економіки. Вона перетворює центри безробіття на центри зайнятості, щоб надати можливість добровільної роботи у сфері державних послуг для низки програм із догляду, довкілля, реабілітації та малих інфраструктурних проєктів. Гарантована робота — це державна можливість працевлаштування.

«Гарантія» — це обіцянка, запевнення, що базове робоче місце буде завжди доступним для тих, хто його шукає. Натомість «робота» стикається із суперечністю, а саме: попри те що оплачувана праця в сучасному світі життєво важлива й незамінна, однак для багатьох вона недосяжна, обтяжлива й нав’язана. Компонент «робота» в Гарантованій роботі має на меті змінити це, запроваджуючи гідні робочі місця з достатнім рівнем заробітної плати й одночасно прокладаючи шлях до трансформації державної політики, характеру професійного досвіду і значення самої роботи.

Гарантована робота має справу з двома цілком визначеними аспектами економічної незахищеності: безробіттям (періодичним або довготривалим) і погано оплачуваною зайнятістю (ненадійною і нерівною). Є на ринку праці й інші проблеми, як-от: розкрадання зарплатних коштів, дискримінація, бідність і стагнація зростання доходів. Також є інші форми економічної незахищеності, зокрема нестача доступної та високоякісної їжі, догляду, житлових послуг та освіти чи брак захисту від руйнівної дії кліматичних змін. Хоча в певному значенні Гарантована робота має вузьку й чітку мету — забезпечити гідне працевлаштування з гідною оплатою всім шукачам роботи, які стукають у двері. Але також за своєю суттю й задумом вона охоплює широке коло соціальних та економічних проблем і допомагає досягти більш справедливої економіки.

По суті, Гарантована робота — це політика турботи, яка категорично відкидає думку, що люди в економічній скруті, занедбані житла й небезпечне довкілля — прикрі, але неуникні побічні наслідки ринкової економіки.

Ідея використовувати державну політику, щоб гарантувати право на працю, не нова. Завдяки глибокій моральній суті вона довготривала і стійка. Її закріплено в Загальній декларації з прав людини та Економічному біллі про права, який представив президент Франклін Делано Рузвельт. Вона була знаковим питанням у боротьбі за громадянські права й закарбована в конституціях багатьох держав (за прикладом Загальної декларації). Але мандат на її обов’язкове виконання досі не до кінця впроваджено. У Штатах розробники Закону про зайнятість 1946 року і Закону про повну зайнятість та збалансоване зростання марно намагалися створити відповідну законодавчу базу, щоб захистити гарантування роботи. За відсутності загального права на працю періодичні програми з постійної зайнятості в усьому світі чинили спроби, хоч і не досконало, заповнити цю прогалину, і багато з них — із помітним успіхом.

На сьогодні Гарантована робота прийнята як «єдиний найважливіший аспект Нового зеленого курсу»(1), який проголошує, що екологічної справедливості неможливо досягти без справедливості економічної та соціальної.

Новий зелений курс і Гарантована робота мають на меті розв’язати дві, на перший погляд, різні, але фактично органічно нероздільні екзистенційні проблеми — зміну клімату й економічну незахищеність. Чи таке вже світле зелене майбутнє, у якому загрози глобального потепління стихли, але сім’ї та цілі спільноти перебувають у смертельній безнадії через бідність, безробіття й економічні труднощі? І що це буде за економіка, яка, зробивши загальнодоступними добре оплачувані робочі місця, і далі експлуатує та виснажує природне середовище, від якого ми життєво залежні?

Хоча Гарантована робота з’явилася раніше за Новий зелений курс, вона завжди була зеленою — від часів «армії дерев» РузвельтаIII до сучасних програм на зразок тієї, що викладена у книжці, — ставлячи пріоритетом охорону довкілля та відбудову суспільства. Новий зелений курс — це амбітна програма, розроблена, щоб трансформувати економіку та передати майбутнім поколінням придатну для життя планету. Гарантована робота закладає економічну й соціальну справедливість у наукову відповідь на зміни клімату; вона невіддільна частина зеленої стратегії, яка подбає, щоб нікого не покинути напризволяще в перехідний період. Але також саме трансформаційна макроекономічна політика і система соціального захисту розв’яжуть задавнені протягом десятиліть проблеми ринку праці та зміщення з робочих місць, що можуть виникнути через екологізацію.

У цій книжці представлено проєкт Гарантованої роботи й пояснено, чому вона критична для кліматичного руху. А також доведено, що навіть після того, як Новий зелений курс завершить свою місію, ринкова економіка все одно потребуватиме Гарантованої роботи. Адже програма працює як постійний амортизатор і потужний інструмент економічної стабілізації, що, ймовірно, її найважливіша макроекономічна властивість. Її не було за доби індустріалізації, коли оплачувана робота стала неодмінним, проте непевним квитком у захищене життя. Її бракувало в післявоєнну добу, коли було покінчено з економічними депресіями, але не з безробіттям. І її бракує нині, коли неоліберальні програми послабили основні трудові права, а натомість політики стабілізують ціни коштом безробітних. Гарантована робота — це програма, якої ми потребували задовго до того, як незворотно забруднили довкілля, і якої потребуватимемо, навіть коли його очистимо.

Задум представленої тут концепції зеленої Гарантованої роботи поєднує створення робочих місць і збереження довкілля. Відповідно до нього, зелені програми стосуються всіх форм збитків та руйнувань, особливо серед людських ресурсів. Зелена програма має зцілити від недбальства й марнотратства — супутників економічних труднощів, безробіття і нестабільної роботи. Як стверджував, нині вже покійний, лауреат Нобелівської премії економіст Вільям Вікрі, безробіття — «найкращий відповідник вандалізму», що призводить до непомірних жертв і руйнувань серед осіб, сімей та громад(2).

Однак безробіття вважається «нормальним» явищем. Економісти навіть називають його «природним» і розробляють програми довкола його певного «оптимального» рівня.

Ідея, що вимушене безробіття — прикре, проте неуникне явище, і начебто є відповідний його рівень для безперервного функціонування економіки, — один із великих недосліджених міфів нашого часу. До того ж це погана економіка.

Щоб обґрунтувати програму Гарантованої роботи, ця книжка розпочинається з уявного експерименту, а тоді переходить до оцінювання й економічного аналізу. Вона просить читача уявити практичне втілення програми Гарантованої роботи і її вплив на безробітних та їхні сім’ї. Ми беремо до уваги обставини, за яких хтось потребуватиме доступу до програми Гарантованої роботи, і те, які саме проєкти забезпечили б їх базовою пропозицією роботи відповідно до прожиткового мінімуму після виходу із центру зайнятості.

Причина такого підходу в тому, що безробіття стало занадто абстрактним і парадоксально знеособленим. Мало речей аж такі особисті, як втрата роботи, проте більшість економістів і представників влади говорять про безробіття так само, як метеорологи — про погоду. До безробіття ставляться так, наче це природне явище, щодо якого уряд безсилий — може хіба що забезпечити тимчасовий захист, наприклад, страхуванням. Мільйонам людей доведеться потерпати від безробіття, поки економіка прогрібатиметься крізь затяжну рецесію. Проте коли випогодиться, безробіття знову зникне. Водночас невпинний вир глобалізації та технологічні зміни призведуть до того, що деякі люди, всупереч власній волі, будуть (структурно) непрацевлаштовані. Принаймні так кажуть.