Соломія Крушельницька ebook

Богдан МЕЛЬНИЧУК

Соломія

Крушельницька

Документальна повість

Видання 3-тє, уточнене і доповнене

ТЕРНОПІЛЬ

БОГДАН

УДК 82-31

ББК84 (4Укр)

М 48

МельничукБогдан

М 48Соломія Крушельницька : документальна повість. — 3-тє вид., уточ. і доповн. / Б. Мельничук. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан,2016. — 88 с. : іл. вкл. + 12 с.

ISBN 978-966-10-4545-2

У цьому творі автор намагався хоча б штрихами відобразити шість по вінця виповнених пошуками, болями і майже неймовірними звершеннями десятиліть життя леґендарної Соломії Крушельницької (1872―1952) — однієї з найяскравіших зірок світового оперного мистецтва, дитинство та юність якої минули на Тернопільщині. А потім доля повела співачку багатьма країнами Східної і Західної Європи, Північної та Південної Америки, Африки... Не буде перебільшенням сказати, що саме С. Крушельницька наприкінці ХІХ―на початку ХХ століть володарювала на оперних сценах світу. І скрізь, де вона виступала, виконувала українські пісні, прославляючи свою Вітчизну.

Документальна повість адресована насамперед педагогам, студентам, учням старших класів, а також усім, хто цікавиться історією та культурою України.

УДК 82-31

ББК 84(4 Укр)

Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина цього видання не може бути відтворенав будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.

ISBN 978-966-10-4545-2

© Мельничук Б. І., 2016

© Навчальна книга – Богдан, 2016

Співачка світової слави

Тернопільщина, як відомо, має ким гордитися. Наш край виплекав багатьох лицарів честі — від князя теребовельського Василька Ростиславича і леґендарного гетьмана України Дмитра Вишневецького-Байди до діячів ОУН і УПА Ярослава Стецька та Дмитра Клячківського («Клима Савура»). Тернопільська земля — батьківщина глави УГКЦ, кардинала Йосифа Сліпого. Вона стала колискою натхнення письменників Богдана Лепкого, Юліуша Словацького і Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Агнона, співців стрілецької звитяги Михайла Гайворонського, Романа Купчинського і Левка Лепкого, лауреатів Шевченківської премії, письменників Романа Андріяшика, Івана Гнатюка, Романа Лубківського і Степана Сапеляка, дириґента Андрія Кушніренка, літературознавця Григорія Штоня, художників Олени Кульчицької й Івана Марчука, а також істориків Івана Джиджори і Мирона Кордуби, психолога та соціолога Олександра Кульчицького, мовознавця Василя Сімовича. Тут розквітнув талант композиторів Василя Барвінського і Дениса Січинського, художників Михайла Бойчука та Якова Гніздовського, скульптора Михайла Паращука, фізиків Івана Пулюя й Олександра Смакули, громадсько-просвітницького діяча Олександра Барвінського, академіків Володимира Гнатюка, Івана Горбачевського, Станіслава Дністрянського і Кирила Студинського, багатьох інших діячів української науки та культури.

У цьому славному сузір’ї зіркою першої величини сяє ім’я співачки світової слави Соломії Крушельницької. Їй аплодували в Східній і Західній Європі, Північній та Південній Америці, Африці... Не буде перебільшенням сказати, що саме наша землячка наприкінці ХІХ―на початку XX століть володарювала на оперних сценах світу. І скрізь, де виступала співачка, виконувала українські пісні, прославляючи свою Вітчизну.

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 ро-ку в селі Білявинці, нині Бучацького району Тернопільської області. Її батько — священик, хоровий дириґент, громадський діяч Амвросій Крушельницький (1841–1902) походив із села Озеряни, що теж на Бучаччині. Закінчив Бучацьку гімназію та Львівську духовну семінарію. Служив парохом у селах Озеряни, Сороки, Білявинці, Петликівці, Осівці (всі нині — Бучацького району), в Тисові біля Болехова (тепер — Івано-Франківської області), де провадив хори, аматорські театри; грав на скрипці й фортепіано. Мати співачки Теодора Савчинська (1844–1908) — уродженка села Виспа біля Рогатина (нині — Івано-Франківської області), дочка священика і письменника Григорія Савчинського. Мала гарний голос, знала багато народних пісень. Обоє — і батько, і мати — всіляко сприяли інтелектуальному та музичному розвиткові дітей.

Соломійці було шість років, коли сім’я переїхала в село Біла поблизу Тернополя, де отець Амвросій отримав парафію. Він дружив із дириґентами Йосифом Вітошинським та Євгеном Купчинським, іншими проґресивними діячами культури й освіти. Соломійка навчалася вдома приватно, потім у Тернопільській музичній школі «Товариства приятелів музики», у Львівській консерваторії (1891–1893; клас В. Висоцького). Була солісткою (лірико-драматичне сопрано) українського хору «Боян» (дириґент Остап Нижанківський). Перший сольний виступ С. Крушельницької відбувся 28 лютого 1891 року. В 1892 р. вона отримала нагороду за виконання партій Леонори й Амелії з опер Дж. Верді «Трубадур» і «Бал-маскарад». 13 квітня 1892 р. на сцені театру Скарбка (нині — Львівський національний драматичний театр ім. М. Заньковецької) вперше виконала головну партію в ораторії Г. Генделя «Месія». У 1893 р. виступала на сцені Львівського оперного театру (опери «Фаворитка» Ґ. Доніцетті, «Сільська честь» П. Масканьї). У 1893–1896 роках удосконалювала майстерність в Італії (м. Мілан), опанувала школу бельканто (професор Фауста Креспі). 1894 р. у Львівському оперному театрі Соломія виконувала головні партії в операх «Фауст» Ш. Ґуно, «Африканка» Дж. Мейєрбера, «Страшний двір» С. Монюшка. 1895 р. у м. Відень (Австрія) вивчала партії в операх Р. Ваґнера. Співала на сценах провідних театрів світу, зокрема у Львові, Кракові (1895–1898), Одесі (1896–1897), Сантьяґо (1897), Варшаві (1898–1902), Петербурзі (1901–1902, в італійській трупі за участю Маттіа Баттістіні, Енріко Карузо), Парижі («Ґранд-опера», 1902), Неаполі (1903–1904), Римі (1904–1905), Мілані («Ла Скала», 1898, 1904, 1907, 1909, 1915, 1920), Каїрі (1904); гастролювала в Арґентині (1906–1911, 1913, з італійською трупою під керівництвом А. Тосканіні та Л. Муньйоне), Іспанії, Бразилії.

Виконувала оперні партії (понад 60): Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Татьяна, Ліза («Євґеній Онєґін», «Пікова дама» П. Чайковського), Чо-Чо-Сан (Чіо-Чіо-Сан), Мімі (в операх Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй», «Богема»), Саломея, Електра (в однойменних операх Р. Штрауса), провідні партії в операх Дж. Верді, Р. Ваґнера, Дж. Бізе; також співала українські народні пісні, камерні твори українських і зарубіжних композиторів. На оперних сценах виступала з Олександром Мишугою, Модестом Менцинським, Маттіа Баттістіні, Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федором Шаляпіним та ін. Записи на грам-платівки зроблено у Варшаві, Мілані, Чикаґо. Світогляд С. Крушельницької формувався під впливом Івана Франка та Михайла Павлика, творча дружба пов’язувала її з Ольгою Кобилянською, Миколою Лисенком, Денисом Січинським, Василем Стефаником та іншими діячами.

У 1920 р. С. Крушельницька залишила оперну сцену. Виступала з камерними концертами у Львові, Тернополі, Чернівцях та інших містах (1894–1923); здійснила концертне турне до Стрия, Перемишля й Нового Санча (1898). 1939 р. повернулася до Львова. У 1945–1952 рр. — професор вокалу Львівської консерваторії ім. М. Лисенка (нині — Львівська музична академія ім. М. Лисенка). Померла 16 листопада 1952 р. у Львові.

Талановитими були й інші діти Амвросія і Теодори Крушельницьких. Син Антон (1866–1895) — співак (бас), дириґент, видавець, збирач фольклору. Навчався в гімназіях у Тернополі та Львові. Основи музичної грамоти і гри на фортепіано засвоїв від батька й дириґента та композитора Остапа Нижанківського. Учасник артистично-концертних мандрівок студентів Галичиною та Буковиною, котрі очолював О. Нижанківський (1885, 1889). Співак хору львівського «Бояна» (1891–1893), його черговий дириґент (1892-1893). Належав у 1885–1886 рр. до редколегії видавництва «Бібліотека музикальна» у Львові (з О. Нижанківським, К. Студинським, Й. Партицьким). Вони здійснили близько 20 випусків творів М. Вербицького, А. Вахнянина, С. Воробкевича, О. Нижанківського, М. Кумановського, Є. Купчинського, Т. Топольницького й інших авторів, у т. ч. «Вечорниці» П. Ніщинського та вперше — «Боже великий, єдиний» М. Лисенка. Опублікував чотири народні пісні та п’ять коломийок із мелодіями в 1–4 зошитах збірника «Русько-народні галицькі мелодії» П. Бажанського (1905–1912).

Осипа (1867–1958) й Олена (1870–1960) були учасниками тернопільських концертів 1880–1890-х рр.; Марія (1880–1971) — директор музичної школи; Володимир (1882–1938) — співак-аматор.

Емілія Крушельницька (в заміжжі — Стернюк; 1875–1965) — фольклорист, громадська діячка. Записувала коломийки, танцювальні приспівки, пісні інших жанрів. У с. Біла допомагала організовувати читальню «Просвіти» (зібрала для неї бібліотеку), влаштовувала виставки української вишивки, брала участь у діяльності хорів. Чимала збірка коломийок, що їх Емілія записала у Білій, увійшла до видання Володимира Гнатюка «Етнографічний збірник» (Л., 1905–1907); упорядник високо оцінив її внесок у передмові до 1-го тому тритомника «Коломийки».

Наймолодша сестра Соломії, Ганна (1887–1965) — оперна і камерна співачка (мецо-сопрано). Закінчила музичну школу «Товариства приятелів музики» в Тернополі, Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (клас вокалу О. Ясеницької, згодом — С. Козловської) та Міланську консерваторію (клас професора Д. Ларі). Деякий час працювала в Італії (Рим, Мілан, Віареджо), а головним чином — у Львові. Сценічну кар'єру розпочала студенткою Вищого музичного інституту як солістка хорів «Боян» і «Бандурист». Брала участь у ювілейному концерті з нагоди приїзду до Львова М. Лисенка (1903); у Шевченківських вечорах (1904–1906) у містах Чернівці, Львів, Стрий (нині Львівської області), Заліщики. На оперній сцені виступала у Львові й Варшаві; солістка оперних театрів у містах Італії: Мілані (1912), Вероні (1913–1914), Венеції, Феррарі (1914), Реджо (1914–1916), Сассарі (1915), Анкорі та Римі (1916). У творчому доробку співачки — оперні партії: Наталка і Маруся («Наталка Полтавка» та «Чорноморці» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Мімі («Богема» Дж. Пуччіні), Мікаела («Кармен» Ж. Бізе), Ірис і Манон в однойменних операх П. Масканьї і Ж. Масне, Зіґлінда й Єлизавета в операх Р. Ваґнера «Валькірія» і «Танґейзер». Знаменита італійська фірма «Фонотипія» записала низку арій із класичних опер західноєвропейських композиторів у виконанні Ганни Крушельницької. Виступала зі сольними концертами в містах Прикарпаття. У концертному репертуарі — твори композиторів багатьох країн, романси та пісні В. Барвінського, М. Лисенка, С. Людкевича, O. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Степового, П. Чайковського. У 1921–1922 рр. — педагог вокалу й фортепіано у Вищому музичному інституті (м. Львів), 1922–1925 — у Дрогобицькій музичній школі. До 1929 р. концертувала на Львівщині, зокрема з В. Барвінським як піаністом. Виконувала твори українських, італійських та інших композиторів, українські народні пісні й арії з опер. У 1939-1952 рр. проживала зі С. Крушельницькою у Львові.

Тернополяни свято шанують пам’ять про Соломію Крушельницьку. У 1963 році в селі Біла (нині — Тернопільського району) відкрито меморіальну дошку і музей-садибу Крушельницьких. Меморіальна кімната-музей діє у Білявинцях на Бучаччині. Було випущено марку і конверт, присвячені 125-річчю від дня народження С. Крушельницької (1990) та ювілейну монету (1997). Ім’ям Соломії Крушельницької названі Тернопільське музичне училище, а також спеціалізована музична школа у Львові та вулиця у Тернополі. Прижиттєвий портрет С. Крушельницької написала її племінниця, уродженка містечка Залізці (нині — Зборівського району Тернопільської області) художниця Ярослава Музика. Скульптурні портрети С. Крушельницької створили Л. Біганич, В. Власов, Є. Дзиндра, Я. Мотика, В. Одрехівський, Е. Мисько (Львів), О. Пасіка (Київ) та інші митці. У 1982 р. на Київській студії художніх кінофільмів ім. О. Дов-женка знято стрічку «Повернення Баттерфляй» (за мотивами роману В. Врублевської). На початку жовтня 1989 р. розпочав діяти музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові — як відділ Львівського літературно-меморіального музею І. Франка, а від 1995 р. — як самостійна державна установа. Розташований він на вулиці імені С. Крушельницької (від 1993 р.), у чотирьох кімнатах на другому поверсі, де співачка світової слави мешкала в 1939–1952 рр. зі своєю сестрою Ганною.