Троє поросят ebook

Серія «Скарбничка казок світу»

Троє поросят

Старі речі

Кроленяткові гості

Чорнушка та біла пір’їнка

Чудо-гніздечко

Білочка й черепаха

Хвалькуватий мірошник

Старий черевик

Гуллівер у країні ліліпутів

Три бажання

ТРОЄПОРОСЯТ

ТЕРНОПІЛЬ

НАВЧАЛЬНА КНИГА – БОГДАН

УДК 82-343

ББК 84-4

Т 65

Серія «Скарбничка казок світу» заснована 2011 року

Переказав українською Євген Литвиненко

Ілюстрації Яни Гавриш та Сергія Гавриша

Троє поросят :казки/ переказав укр. Є. Литвиненко. — Тернопіль : Навчальна книга–Богдан,2012.— 40 с.— (Серія «Скарбничка казок світу»).

ISBN 978-966-10-1933-0 (серія)

ISBN 978-966-10-1108-2

Для дошкільного та молодшого шкільного віку.

УДК 82-343

ББК 84-4

Т 65

Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина цього видання не може бути відтворенав будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.

ISBN 978-966-10-1933-0 (серія)

ISBN 978-966-10-1108-2

© Євген Литвиненко, переказ українською, 2012

© Яна Гавриш, Сергій Гавриш, ілюстрації, 2012

© Видавництво «Навчальна книга–Богдан», 2012

Жили собі…

...троє веселих поросят. А поряд з ними жив вели­чезний страшний вовк.

І ось що із цього вийшло...

ТРОЄ ПОРОСЯТ

Жили собі троє поросят. Надокучило їм під опікою мами й тата вдома сидіти. І коли настало літо, пішли вони з дому блукати світом, та так і не повернулись. Усе літо вони бігали полями й лісами, гралися й веселилися. А коли настала осінь, поросята враз зажурились. Адже весела пора закінчилася, й час було братися до діла, щоб не померти від холоду й голоду.

Найледачіше з поросят сказало:

— Я збудую собі дім за один день!

І збудувало хатинку з соломи.

— Хіба це дім? — здивувалися його брати. — Дмухни на нього — він і розвалиться.

— А ви й такого не маєте! — образилося ледаче порося.

Тоді друге порося роздобуло дощок та цвяхів і за два дні поставило собі дерев’яну хатинку:

— Ось справжній дім!

— Ні, — заперечило третє — найрозумніше порося, — це не справжній дім. У справжньому домі навіть вовк не страшний!

І почало тихесенько, цеглинку за цеглинкою, вибудовувати свій дім. А брати-поросята цілісінькими днями гралися й кепкували:

— Гей, братику! Чи не час тобі спочити?

Але розумне порося все будувало й будувало. Спочатку — стіни, потім — дах, а потім і піч із димарем.

— Отепер, — сказало воно, — можна й спочити.

Залізло в свій дім і міцно-преміцно зачинило на засув двері. А вранці порося помітило поряд із будинком сліди величезного вовка й відразу зчинило тривогу:

— Бережіться! Вовк! Вовк!

І не встигли поросята позалазити в свої схованки, як з’явився велетенський, страшний вовчисько. Він люто втупився в солом’яну хатинку й клацнув зубами:

— Доброго ранку!

Порося мовчало. Тоді вовк підійшов іще ближче й облизнувся:

— Виходь, побалакаємо!

— Ой ні, дякую, — відповіло порося, — я ліпше вдома посиджу, — і так затремтіло, що солом’яна хатинка затряслася.

— Он як! — гарикнув вовк. — Ну, тоді тримайся!

І він так сильно подув на солом’яну хатинку, що та розвалилась. Але порося не розгубилося. Воно вискочило з-під соломи й стрілою помчало до дерев’яної хатинки.

— Стій! Ані руш! — заревів вовк і побіг навздогін. Але порося вже шмигнуло в дерев’яну хатинку, і двері за ним зачинилися.