Гра зміцнює дитину ebook

Гра зміцнює дитину

Christiane Kutik

Spielen macht Kinder stark

Stuttgart

Verlag Freies Geistesleben

2013

СЕРІЯ «ПОСІБНИК ДЛЯ БАТЬКІВ»

Кристіана Кутик

Гра зміцнює дитину

Переклад з німецької Олени Колюхової

Київ

НАІРІ

2023

УДК 159.922.7=161.2

К95

Автор обкладинки: Тетяна Баштова

Кутик К.

К95 Гра зміцнює дитину / Пер. з нім.О.Колю­хо­вої за ред. Н. Гутянської. – К. : НАІРІ, 2023. — 144с.

ISBN 978-617-8192-08-2

ISBN 978-617-8192-13-6 (електронне видання)

Обшир теми гри такий великий, що охоплює все життя людини – від дитинства і аж до глибокої старості. У цій книжці особливу увагу приділено першому періодові життя – від народження до шкільного віку. У цей дорогоцінний час, коли людина навчається того, що має першорядну вагу, що залишиться з неюназавжди,вільна,самостійна гра є конче потрібною длястановлення індивідуального розвитку особистості.

Так само як діти граються нині, так вони формуватимуть і своє майбутнє. Тож зміцнюймо наших дітей у вільній, незалежній, творчій грі так, щоби вона стала майбутнім, сповненим фантазії і творчості.

УДК 159.922.7=161.2

© Verlag Freies Geistesleben & Urachhaus GmbH, Stuttgart, 2013

ISBN 978-617-8192-08-2 © Видавництво «НАІРІ», Київ,2023

Зміст

Передмова 11

Виростити супердитину – мрія батьків 12

Раз, два, три галопом 12

Ти ж хочеш, щоб із твоєї дитини щось вийшло? 13

Скарби, які приносять із собою діти 14

Що блокує радість власної активності? 15

Якщо дітям мало дозволяють експериментувати 16

Гра замість курсів раннього розвитку 17

«Дозвольте мені гратися!» 18

Батьківське сонце 19

Дітям потрібне сонце батьків 19

Більше зорових контактів і розмов наодинці 20

Бажання бути побаченим 21

Бодай один погляд 22

Приклад для наслідування – зацікавленість – гра 24

«Я хочу спокою» 24

Дозволяйте дитині брати участь у роботі дорослого – це окрилює її та пробуджує власні ідеї для гри 25

Робоча атмосфера спонукає дітей до гри 26

Батьки мають припинити недооцінювати самих себе 26

Маленькі діти хочуть гратися в «допомогу дорослому» 27

Наслідування – це гра дітей 29

«Я ж просто робив так, як ти!» 29

Дітям потрібні різні взірці 30

Просто десять хвилин поспостерігати 31

Більше взірців для гри 31

Хобі дорослих пробуджують ідеї для гри 33

Що ще спонукає гратися й наслідувати? 34

Гратися безперешкодно 36

Гра колись і тепер 36

Безперешкодно гратися сьогодні 38

Дати дітям змогу спокійно досліджувати 39

Гратися, спираючись на власні ідеї 39

Зануритися в гру 40

Мистецтво просто бути тут і зараз 41

Фантазувати і не поспішати 42

Дітям потребують місцинки для усамітнення 43

Діти треба інколи бувати без батьків 44

Більше довіри і більше вільного простору 44

Чи залишилися місця надворі, де діти можуть спокійно гратися? 45

У чому особливість хлоп’ячих потреб 47

Хлопчики нині 47

Хлопчиків цікавлять рух і сила 48

Хлопчики не хочуть весь час гратися мило і приємно 48

«Я хочу бешкетувати!» 49

«Чи не могли б ви гратися тихіше?» 50

Хлопчики хочуть проявляти хлоп’яцтво 51

Не гальмуйте хлопчиків даремно 51

Маленькі герої з підрізаними крильми 52

Хлопчики хочуть мірятися силою 53

А якщо ігри стають занадто запальними? 54

Правила чесної гри 55

Основні потреби – що потрібно хлопчикам 55

Хлопчикам потрібно достатньо приводів, щоб випустити пару 56

Експериментальний куточок 57

Хлопчикам потребні увага і чоловічий взірець для наслідування 58

Це тільки «наша чоловіча справа» 59

Поради для всіх, кому кортить заборонити хлопчикам бешкетувати 60

Лицарські ігри 61

Три фази гри в дошкільному віці 63

Від нуля до трьох: ігрова фаза «Ранній дитячий вік» 63

Прибуття й обживання 63

Перші ігри-відкриття 64

Експериментування 65

Повторення конче потрібне 66

Ловіть прекрасні миті 67

У що полюбляють гратися маленькі діти 67

Що пожвавлює радість гри в малечі 68

Від трьох до п’яти: ігрова фаза «Дитсадковий вік» 68

Ми трохи обжилися і тепер з цікавістю просуваємося далі 68

Насолодження грою слів 69

Діти можуть гратися з чимсь уявним 69

«Я вже великий!» 70

«Чого мені хочеться!» 71

Від п’яти до семи: ігрова фаза «Дошкільний вік» 72

Жага руху й товариші з ігор 72

Знаходити ідеї та гратися за правилами 73

«Чи знаєте ви, як це, коли тобі п’ять років?» 73

Гра і творення 74

Батьківський ігровий статус – з гумором 76

Запросити у повсякденність радість гри 76

«Як ви вчините, якщо я не зроблю того, що ви хочете?» 77

Магічні фігурки як добрі помічники 77

Макс-герой 78

Що робить магічну фігурку такою ефективною? 79

Що робити, коли з’являються чудовиська? 79

Невидимі супутники в грі 80

Подмухати на ранку 82

Коли батьки самі граються, це заражає 83

Гратися, співати, римувати 84

Реагуємо з гумором! 84

Ігри в очікуванні 85

Ігри в очікуванні, що не потребують матеріалу 86

Гратися просто неба 88

Діти на природі 88

Де ж ви? 88

Контакт з природою? 88

Відкритий майданчик на свіжому повітрі? 89

Відкривати дива і гратися 91

Ігри під час прогулянки 91

Вилазка на справжню природу зміцнює 92

Грязюка, калюжі, пісок 92

Природа окрилює і пробуджує ігрові ідеї 93

Вільно на природі 94

Лазити по деревах 95

«Наша дитина така непроста» 96

Погратися на природі – угамуватися 97

Без ґаджетів – на пікнік 97

Прокладати дедалі більше піших шляхів 98

Стимулювати радість руху 99

Надворі разом з іншими 100

Допоможіть, моя дитина не вміє гратися! 102

«У нашої дитини так багато іграшок, і вона однаково не хоче нічого робити самостійно» 102

Іграшки – матеріал для гри 118

Що насправді потрібно дітям для гри 118

Діти можуть зробити щось буквально з усього 118

Іграшка для сенсорики й фантазії 119

Малювання 120

Альбом та олівці 120

Гра зі слідом 121

Доступ до внутрішньої експресивної сили 122

Випробувані часом іграшки і корисна іграшка для сенсорики 123

Природні матеріали для гри у приміщенні 123

Хустки 123

Непрядена овеча вовна – казкова вовна 124

Віск 125

Лялька – або щось для любові 125

Подарувати хлопчикові ляльку? 126

Іграшка, яка запрошує до руху. Щось, що можна тягнути за собою 127

Скакалка, довга скакалка 127

Гойдалка 128

М’яч 128

Лавочка для ніг 129

«Ні, я цього не купуватиму» 130

Органічний ігровий матеріал 130

«Прибери після себе» 132

Прощавай, «прибиральний» стресе 132

Примітки 135

Передмова

Обшир теми гри такий великий, что охоплює все жит­тя людини – від дитинства і аж до глибокої старості. Особ­ливу увагу в цій книжці приділено першому періодові життя – від нуля до шкільного віку. У цей дорогоцінний час, коли людина навчається того, що має першорядну вагу, що залишиться з нею на все життя, вільна самостійна гра є конче потрібною для становлення індивідуаль­ного розвитку особистості.

Надмір споживання, безліч подразників і магічний вплив світу формують наше повсякденне життя. Аби природне дитяче насолоджування грою все ще могло бути присутнім у житті дитини, потрібно, щоб поруч був дорослий зі свідомою виховною позицією. Дорослий, який відчуває цю ігрову здатність дитини, дозволяє їй бути й підтримує її. Поради, що їх ми пропонуємо в цій книжці, показують, як це працює.

У шкільному віці гра, так само як і раніше, є важливою для розвитку і зміцнення особистості. Школяр, який уміє грати – ідеться чи то про вільну гру, чи про музичну п’єсу, чи то про хобі, чи то про гру на природі, – зміцнює свої життєві сили і має важливу противагу щодо електронних ЗМІ.

Позаяк діти шкільного віку вже не так люблять ходити на звичайні ігрові майданчики з гойдалками й гірками і через брак привабливого для них ігрового простору найчастіше залишаються вдома, важливо, щоб дорослий постарався створити можливість для вільної дитячої гри, проявивши в цьому ініціативу.

Так само як діти граються нині, так вони формуватимуть і своє майбутнє. Тож зміцнюймо наших дітей у вільній, незалежній, творчій грі так, щоби вона стала майбутнім, сповненим фантазії і творчості.

Кристіана Кутик

Мюнхен, осінь 2013

Виростити супердитину – мрія батьків

Таємниця дітей

Є місце,

де цікавість – учитель,

де експериментують, граються

і навчаються важливих речей – без уроків.

Навчаються без уроків? Хіба це можливо?

Навчаються того, що цікавить.

Це і є таємниця дітей.

Раз, два, три – галопом

Психологічний тиск установки на успіх і поспіх торк­нулися навіть найменших у нашому суспільстві. Ще задовго до початку навчання в школі у сучасної дитини є свій план-графік. Батьки інвестують кошти, квапляться робити все можливе, щоб загартувати дітей програмами раннього розвитку, заняттями фітнесом і курсами іноземних мов. Це модно. «Адже діти мають бути підготовлені до майбутнього», – так кажуть.

Розмова мам: «Ну, тепер я записала двох моїх дітей на англійську». – «Перепрошую, вашим дітям всього-на-всього вісім місяців і два з полови­ною роки?» – «Так-так. Один іде на ранню англійську, а другий – на раннє навчання для просунутих». – «Але навіщо, адже діти ще не можуть говорити навіть рідною мовою?» – «Це не має значення. Вони там усе вчать через гру. Ми не хочемо згодом звинувачувати себе в тому, що прогаяли щось. Конче потрібно використати вікна можливостей».

Справді, так потрібно? Хто чи що нас квапить?

Ти ж хочеш, щоб із твоєї дитини щось вийшло?

Мати, яка не відвідує жодних занять зі своїми дітьми, каже: «Інколи я відчуваю прямий тиск через те, що ми у всьому цьому не беремо участі. Ми просто почуваємося поганими батьками, які умисно дозволяють своїм дітям начебто бути дурнішими. Проте це нісенітниця, звісно. Я не відчуваю, що наші діти щось втрачають чи в чомусь відстають».

У батьківському кафе. Одна мама другій: «Що?! Ваші діти не відвідують жодних занять узагалі?! Що ж вони тоді роблять у другій половині дня?»

– «Вони граються», – пояснює жінка. «Як це?! Але ж ви хочете, щоб із ваших дітей щось вийшло?» – дивується перша. «Авжеж! Звісно, хочемо. І саме тому ми відмовилися від усього цього активізму».

Різні погляди. Кожен хоче для своєї дитини якнайкращого. Проте що насправді є найкращим для маленької дитини? Щоб це зрозуміти, слід спрямувати увагу на саму дитину і сприйняти її у всій її самобутності. Що ж є іс­тотним у перші роки життя дитини? І тут на нас очіку­ють дивовижні відкриття.

Скарби, які приносять із собою діти

Діти приходять у цей світ дуже вмотивованими. Цілком очевидними є їхня потреба в русі, їхня схильність до наслідування та їхня природна цікавість і радість відкриття: усе кличе до гри.

Жага руху, схильність до наслідування і радість відкриття – справжні скарби, що їх діти приносять із собою.

Жага руху: це насправді радість руху. Напрочуд мудро влаштована природа, адже у міру того як дитина вільно й самостійно рухається, вона стає дедалі вправнішою. Вона з власної ініціативи вчиться обживатися у своєму тілі й дедалі краще й цілеспрямованіше використовувати ру­хи рук, ніг, зап’ястків і стоп. Проте їй потрібен дорослий, що показує приклад власного руху, адже діти – наслідувачі.

Схильність до наслідування: її важко було б переоцінити, адже основні людські здатності, як-от стояти, ходити і говорити, дитина набуває в грі й наслідуванні. Пояснення чи настанови («зроби це, зроби те») нічого не дають.

І кожен може спостерігати це. Спостереження є цент­ральним пунктом, бо тоді ми концентруємося на самій дитині, а не створюємо собі ілюзій щодо того, чого вона має досягти. Те, що по-справжньому живе у повсякденному житті, пробуджує в дитини інтерес до наслідування й навчання. (Дорослі вміють це робити, я теж хочу цього навчитися. Мене це цікавить. Я намагаюся це робити. Я хочу це робити. Я експериментую і граюся, доки не навчуся цього.) Навіть дві різні мови діти можуть засвоїти через наслідування, коли в батька й матері різні рідні мови і кожен відпочатково розмовляє з дитиною послідовно своєю мовою. Дві мови – це їхнє повсякденне життя, а не навчальна програма.

Радість відкриття: усе, що пробуджує дитячу цікавість, кличе до гри й експериментів. Дитина ніби каже нам: «Щось мене цікавить. Я теж хочу взяти це до рук і відчути, яке воно на дотик, понюхати, спробувати на смак, почути, як воно звучить. Це приносить мені втіху. І я хочу повторювати й повторювати те саме. Дехто вважає, що це нудно… Аж ніяк. Я ж хочу познайомитися з речами. Неможливо зробити це єдиним духом. Дорослі, які розбираються, кажуть, що це важливо».

І вони мають рацію. Обмацуючи, відчуваючи тактильно в руках, обнюхуючи, розглядаючи, пробуючи на смак, прислухаючись, дитина вчиться – ненавмисно – пізнавати якості, структури, взаємозв’язки й фізичні закони. Задіяння власних чуттів спримання – це побудова мосту до розвитку мисленнєвої здатності. Завдяки власній грі, досліджуванню, розвідуванню й рухові з’являються структури в мозку і формуються розумові здібності.

«Структури, які не були вироблені дитиною у перші роки її життя, навряд чи можуть бути вироблені зго­дом»1.

Власна активність із задіянням усіх чуттів сприймання входить до будь-якої навчальної програми, адже вона є імпульсом до так званої «сенсорної інтеграції», тобто до процесу, завдяки якому «мозок дістає інформацію від чуттів сприймання, розпізнає, інтерпретує та засвоює її, щоб на її основі реагувати відповідною дією»2.

Недарма кажуть: «У голові немає нічого, що раніше не побувало у відчуттях».

Що блокує радість власної активності?

Природний дитячий дар – навчатися через цікавість, через експериментування може бути й втрачене. Це відбувається, зокрема, коли дітей завантажують програмами раннього розвитку.

На курсах раннього розвитку, незалежно від того, чого там навчають, запитані не власна гра й експериментування дитини, а адаптація до норм навчання. Це ослаб­лює життєві сили, оскільки ігнорується природна дитяча допитливість. Дитина звикає до цього: вона дозволяє цьому бути. Вона дозволяє себе навчати. Вона дозволяє тоді в ерготерапії показувати собі те, до чого сама дійшла б, якби їй як дитині дозволили самостійно гратися, досліджувати й робити відкриття.

Якщо дітям мало дозволяють експериментувати

Нині ми часто спостерігаємо, до чого призводить ситуація, коли речам, що не мають стосунку до повсякденного життя дітей, приділяють занадто велику увагу.

«Це вже очевидно, що кількість дітей з діагнозом СДУГ почала зростати саме відтоді, відколи ми вирішили, що наші діти мають розпочинати навчатися все раніше й раніше»3.

Повсюдно медичні й педагогічні експерти відзначають, що діти, які народилися здоровими, уже впродовж перших років життя страждають від серйозних порушень, адже мали занадто мало можливостей для розкриття своїх природних талантів, таких як радість руху, прагнення гратися й наслідувати. «Багато дітей уже навіть не знають, як гратися в класики»4. А тим часом кожна п’ята дитина у Європі має надлишкову вагу. Дедалі частіше діагностують порушення постави. Діти стають дедалі незграбнішими та більш невмілими.

Багато п’яти- й шестирічних дітей усе ще не можуть без сторонньої допомоги вимити руки, одягтися, застібнути ґудзики на куртці, впоратися із застібкою-блискавкою, зав’язати шнурки, намастити маслом хліб або використати столове приладдя. Імовірно, вони можуть сказати три слова англійською або полічити до ста, проте яка в тому користь, якщо вони не навчилися того, що мали вміти у своєму віці.

Гра замість курсів раннього розвитку

У США, де вже досить давно стало модним навчати дітей за програмами раннього розвитку, учені опублікували приголомшливе дослідження, згідно з яким батьківські надії на те, що їхні діти будуть згодом успішнішими в школі, не лише не справджуються, а й часто-густо призводять навіть до протилежного ефекту – цілковитого небажання вчитися. Тому вчені закликають батьків і педагогів:

«Дозвольте малюкові вчитися за допомогою гри – це не просто добре, це краще, аніж академічне муштрування»5. Отже, гратися для маленької дитини – не просто нормально, для неї це набагато краще, аніж ходити на курси раннього розвитку.

Навколишнє середовище, яке спонукає до гри, надає можливості для власних відкриттів і просуває дітей далі, ніж будь-яка навчальна програма. У вільній грі вони ненавмисне практикують те, що принесе їм користь у житті: незалежне мислення й дію.

«Коли дітей донесхочу напихають знаннями, то чим це відрізняється від того, як якби безперервно засівали поле насінням зверх раніш висіяного насіння?»6

Цим висловлюванням Жан Поль дає сповнений глибокого сенсу образ. Лише уявімо собі засіяну грядку. Деяке насіння вже проростає, проте його взагалі не беруть до уваги. Краще посіяти зверх нове. Бо його треба купляти. А те, що коштує грошей, у наш час має репутацію чогось хорошого, вартісного. Я роблю це для своєї дитини. Я плачу за це гроші. Це куплене насіння, тобто вміст навчальних курсів, насипають зверх природної дитячої здатності пізнавати світ через власну активність і природну допитливість.

«З цього, – веде далі Жан Поль, – може вийти хіба що мертве зерносховище, проте аж ніяк не жива нива». «Жива нива» – вільна людина. У вільній, самостійно організованій грі, яка із зацікавленістю експериментує, і зароджується ця вільна людина.

«Дозвольте мені гратися!»

«Дозвольте мені гратися!» – ось потаємний виплеканий заклик дитини, звернений до нас, дорослих. У веденій цікавістю грі практичні життєві навички засвоюються начебто мимохідь. «Здатність гратися – це питома людська властивість. І той, хто не навчився гратися, навряд чи зможе розвиватися здоровим чином»7.

Якщо ви, любі батьки, справді бажаєте стимулювати розвиток своєї дитини, дайте їй можливість гратися, виходячи з її власної активності.

Нехай ваші діти будуть самі активними, самі експериментують, самі роблять відкриття й наслідують.